THE DIARY GAME : 03-04/04/2021 : Saturday & Sunday

Привіт, люди👋

Вікенд пролетів реактивною ракетою🚀 Правда ж, і вам теж? Чи тільки мені так здається? Не знаю, що коїться, але час неначе сказився: ще ніколи не минав аж так швидко. Іноді є відчуття, що у мене провали в пам'яті. Бо куди діваються всі ці години робочого дня? Куда котяться вечірні часові проміжки? Я навіть подумала, а чи не розлад психіки це: гуглила. Вичитала, що в багатьох людей така фігня — відчуття надмірної швидкоплинності часу.

Якийсь дурний сайт порадив стати в планку. Мовляв, тоді ви відчуєте, як провільно час протікає. Інший сайт написав позбутися рутини (фу, банальщина).

Якщо хтось знає, як спробувати "затормозити" час, напишіть. Тільки я не про "подорожі" і "пригоди". Якісь реальні вправи для мозгу чи що. Я не знаю. Але щось треба із цим робити.

---

Субота

Спали, в принципі, довго. Достатньо довго. Прокинулися — замовили бургери в новій закусочній Kraft Burger (з доставкою). Вони виявилися жахливими. Булочка на смак як пасочка (солодка і здобна), а котлета дубова. Картопля фрі теж не фонтан.

Наш жахливий чи то сніданок, чи то обід

Потім вийшли прогулятися пішки до продуктового ринку. Дорогою помітила напади гострого патріотизму серед жителів Новобіличів (житловий масив у Києві). Що не хата, то з прапором:

Прапор 1

Прапор 2

Ні, я не завжди засуджую показушний патріотизм (лише зрідка). Але просто, щоб ви розуміли, мешканці цієї самої вулиці поставили посередині бетонні блоки — щоб ніхто не проїхав. Самовільно ж поставили. І от такий контраст: люблю Україну, але ненавиджу українців?

Можливо, правда не на моєму боці, і з тієї вулиці робили в години пік ледь не трасу. Водії часто об'їжджають затори якимись вуличками. Тому, ставлячи себе на місце жителів вулиців, я б теж блоками там поперезагороджувала усе🤷🏼‍♀️

Повернувшись додому з ринку, сіла за свої літературні справи. Поділюся й з вами.

Відмічаю, чи погоджуюся із правками коректора

Моя книжка (повість для дітей) уже на етапі вичитки коректором🥰 Також, майже готові ілюстрації: на 80%. Обкладинки ще немає, правда. Але вичитувати власну книжку реально мотивує рухатися далі і вірити у здійснення своїх цілей, всі діла😁

Одне слово, гралася із PDF-кою я достатньо довго. А от далі ми трохи погралися в сантехніків — це вже з Грішкою. Ага, унітаз забився. Довелося знімати гофротрубу, проштовхувати клоччя паперу (ой, і не тільки паперу). Не найприємніша частина дня, упустимо подробиці🤭

Більше субота нічим не запам'яталась.

---

Неділя

Ранок неділі — час миття волосся. Відколи я кучерява, то мию голову тільки зранку (аби воно висохло природнім способом за годин 6).

Був непоганий настрій, і я згадала, що колега просила (ой, давно вже просила) пофоткатись якось для її сторінки косметичних засобів. Тому я влаштувала мініфотосет для засобу для кучерявого волосся торгової марки CHI.

Одна з фоток імпровізованого фотосету

Потім, ще до полудня, я виділила собі годинку на читання. Якраз закінчила читати попередню книжку, тому почала нову:

В оригіналі книжка називається "The Guernsey Literary and Potato Peel Pie Society". В перекладі: "Клуб любителів книжок і пирогів з картопляного лушпиння". Авторки: М. Е. Шеффер та Е. Берровз

Близько 14 години я сіла читати і розбирати пости конкурсантів конкурсу з покращення нашої спільноти Steem-BRU.

Підготовка до аналітичної діяльності: пігулка транквілізатора гідазепама. Бо нерви в мене страшно розхитані, як-не-як

Закінчила цю всю штучку із конкурсом я пізно — аж після 19 години. Отямилася від страшного голоду. А то б так і сиділа ще: транквілізатор подіяв так нормально😅

Ніби, все. Такий от швидкоплинниий вікенд.