The DIARY GAME: 26. 08. 2021. Meeting with a majestic friend ...

PicsArt_08-26-11.22.53.jpg

Знову минув тиждень в шаленому ритмі ремонту :) Але літо ніхто не відміняв.

Квіточки та метелики роблять моє життя щасливим. Адже я людина, яка готова поступитись комфортом, але бути максимально багато часу на природі! Отож вранці я незмінно розпочинаю свій день плаванням в озері і не дивлячись на вже прохолодні ранки, продовжую пити каву на подвір'ї під горіхом.

Іноді до нас в гості прилітають метелики дивовижної краси, як ось цей, який сів на яблуко. Він наче смарагд. Або інший синій, з яскравими червоними плямами.

Майже щодня я вирушаю в місто вирішувати справи ремонтні: докупляти плитку та фугу, якої не вистачило нашому майстру плиточнику, їду вибирати світильники та вести переговори з людьми, які можуть зробити перила до сходів...

Але хочу розповісти про щось інше, красиве, щоб урізноманітнити мій блог, який останнім часом все про ремонт )))
Нещодавно провела день в місті, і знову отримала задоволення від споглядання старовинної архітектури Львова. Зайшла на хвильку в Домініканський костел і приємні спогади прокинулись в моїй душі!

Колись, багато років тому, я знайшла це місце і була захоплена його красою і чудовою атмосферою. З тих пір я завжди приходила в моменти радості та смутку в цю церкву.
Це було в 2004 році, коли я прийшла сюди у відчаї і молилася до Всемогутнього Батька тихо в куточку... Мій син, якому тоді було 16 років, потрапив під вплив поганого товариства, і я відчула, що не маю впливу. Один мудрий священник сказав мені мудрі слова: ви занадто сильно намагаєтесь все проконтролювати! А ви віддайте цю проблему Богу!
Не знаю чим би все закінчилось, якби в цей момент я не віддала проблеми з сином в руки Господа. І тоді він зустрів дівчину, яку полюбив... А вона була відмінницею і син почав регулярно відвідувати заняття і став краще вчитись. А через 7 років в Домініканському соборі був шлюб мого сина і цієї дівчини...

Ще одна важлива подія мого минулого, яка теж відбулась тут - це Хрещення моєї молодшої доньки Дарини. Я пошукала в своєму старому фотоархіві і знайшла кілька фото, які дорогі моєму серцю. Ці фото зроблені на сходах перед входом в Домініканський костел.

Я, мій чоловік, старша Вікторія, на руках хрещеної мами маленька Даринка.
Це було 11 років тому. Наскільки ми змінились, лише незмінний величний Домініканський собор стоїть, як могутній охоронець людських душ!

Я стояла під цим куполом і знову відчувала тепло, з допомогою якого я завжди отримувала відповіді на свої молитви...
Так наче зустріла величного старого друга!