- О братуха, ти що вчора бухав?, - пасажир тільки сідає на переднє сидіння і звертається до іншого пасажиру, що сидить позаду
Той мовчить чи буркнув щось тихенько у відповідь.
- На бля, - кидає в нього пачкою жувачок, - щоб жував всю дорогу!
Цей пасажир як і його друг - спортсмени, як видно, їх я забрав на Дачній. За пару хвилин до того - на метро Житомирська забрав іншого пасажира, від нього й справді перегар. З ким таке не буває! Він - типовий роботяга, швидше за все працював на будівництві. Але Blablacar різний - не завжди потрапляють інтелектуали серед співрозмовників. Архетипічний роботяга - трохи пом’ятий, але видно що скромний і навіть словесно за себе не захотів постояти - тільки забився в кут і мовчав всю дорогу.
- Навіщо ти таких береш. Та він же зараз обісситься! Машину мити дорожче буде, що там ті 200 гривень! Я розумію бабу взяти, сяде спереди, її можна полапати, поприставати, якщо щось получиться - можна й грошей за проїзд не взяти, - продовжує спортсмен
Я згадую, що вже на наступний день навіть зайшов на його сторінку - перевірити відгуки. Але поїздку бронював його друг, який сидів позаду - у нього там лише позитивні відгуки, напевне в нього інші методи зваблювання. Він періодично мовчав, лише періодично казав: “Фу, воняє, відкриваємо вікна”
І ми відкривали вікна - з одної, з іншої сторони. Роботяга мовчав весь час, він вийшов ще до Вінниці, і заплатив навіть більше ніж треба було. Можливо, хотів просто швидше залишити цю компанію, а може й справді йому було незручно. Але що робити? Він же не скаже “Ну добре хлопці, якщо я воняю для вас - я поїду іншим транспортом”. Все-одно їхати ж треба!
Спортсмени альфа-самці постійно жартували. “О, вінницькі номер, давай обгяняй його - тисни газ”, “О, баба за кермом, вона з Києва з нами їде, давай як стане на заправці - зупинимось познайомитись”.
Вони одразу зайняли високорангову позицію, давай диктувати, що слухати. Ні, хлопці, не подобається це - будете слухати Вагнера! Тоді в мене ще не було нової мультимедіа системи, була стара - з дисками. Це була перша поїздка на Blablacar на Toyota Rav4, яку я придбав незадовго до того.
Оскільки гнобити роботягу вони не могли, бо він ізолювався від зовнішнього світу, а мене гнобити вони не могли, бо я апріорі не менш високоранговий ніж вони - я-то за кермом, вони почали гнобити машину:
- Що так гудить? Та все, машина здихає. Скільки ти за неї заплатив? Оце ти лоханувся! Ти хотів понтів, але краще б взяв не джип, але новішого року. От Hyndai Accent міг взяти за ці гроші. Так їздив би на ній нормально. А це - твоя остання поїздка!
Ну чесно кажучи я трохи налякався. Тому що справді - мотор гудить не дуже природньо. Я не фахівець в технічних аспектах, а вони кажуть, що самі займаються машинами.
- Завжди чим новіша машина - тим краще. Я он Lexus старий продаю зараз, ну теж розвалюха, але то ж принаймні Lexus! Ну станемо там за адресою - я гляну що там.
Я підвіз їх за адресою куди треба було. Я ж не поспішав. Не особливо він там щось в капоті й подивився, я підозрював, що він і не розбирається - просто хотів щоб я їх підвіз за адресою, а не лишив десь на узбіччі Вінниці.
Повернувшись в Київ - пару поїздок на СТО вирішили питання. І з того часу я вже проїхав десь 70 000 кілометрів. Так що, хлопці - як побачимось ще, буде ваша черга жувати жуйку!