Одного весняного ранку я виїздив з Луцька до Києва. Всі зібрались біля готелю “Версаль”. Йшов дощ і через нього не хотілось виїздити з Луцька, але треба, бо Blablacar вже заповнений.
- О, у Вас сьогодні жіноча компанія, - констатує пасажирка
Так, їде троє жінок старшого віку. Спочатку говоримо про дорогу. Їм здалось, що я якось не так поїхав. Але я їду по GPS - він краще знає! Я ж перший раз у Луцьку, а навігатор знає, які там є нові дороги, об’їзди. Врешті-решт, потім всі підтвердили, що така дорога якою я поїхав, хоч моментами й гірше по якості, зате - швидше. Ми б доїхали до Києва менше ніж на 5 годин, але їхали трохи більше, бо часто зупинялись на заправках.
Як Вам музика?, - питаю десь посередині дороги
Чесно кажучи, було б добре поставити щось повеселіше, - каже одна з пасажирок
Верді, Пуччіні, Гріг, Вагнер - їх музику ми слухали до цього. Але що поробиш - тоді в мене ще не було мультимедіа системи і я слухав диски, які спеціально купив на Петрівці в Києві, десь посеред книжкового ринку. Думаю що ж ще є серед дисків - Реквієм Моцарта не підійде, Бах теж - немає нічого веселого! Поставив Дебюссі. Але вже досить скоро розумію, що і його музика - зовсім не весело. Тому, щоб не отримати рейтинг менше 5 - включив радіо.
Зупинялись ми часто, бо то одній пасажирці треба вийти, то іншій. Одна з пасажирок на кожній заправці з’їдала по хот-догу. І кожен раз казала: “Ой, я ще ніколи стільки хот-догів не їла”. А інші казали з посмішкою: “Так, так, іноді можна собі дозволити”, а наче хотіли сказати: “Та не виправдовуйся, знаємо ми тебе обжору, ти завжди стільки хот-догів з’їдаєш”.
- Перед Києвом зупинимось на моїй улюбленій заправці. Спробуйте ще там хот-дог. Ви їли хот-дог на ОККО, їли на WOG, тепер час з’їсти на КЛО.
І жіночка підтвердила, що найсмачніший хот-дог саме на КЛО. Дехто з читачів може подумати, що це - рекламна пауза. Але раптом що - інші пасажири не дадуть збрехати, що саме таким був результат хот-догової дегустації.
Хоча, цей епізод нагадав мені те, що я справді майже завжди зупиняюсь на цій заправці КЛО в селі Кочерів, на краї Житомирської області, поблизу Київської. На цій заправці - дуже багато місця. Ніколи не буває тісно, як на деяких інших. Поруч - ліс.
Колись я навіть дійшов до того, що придумав проект першої книгарні-кав'ярні на заправці. Там є де розгорнутися! Колись давно, видно, що там було кафе “Борщ” - приміщення залишилось, але судячи з усього вже багато років пустує. Отже я описав цю ідею в листі і навіть отримав відповідь від топ-менеджера КЛО: “Загалом ідея цікава. Але цікавить техніко-економічне обгрунтування проекту: який об'єм інвестицій, які операційні витрати, операційний прибуток і термін окупності. Без цього любому інвестору буде «не комфортно» розглядати любі бізнес-ідеї для інвестування.”
У відповідь я запропонував зустрітись, але вже не другий лист не отримав відповіді. Звісно, я міг би дзвонити, шукати зустрічі, але я думав, що ця ідея більш потрібна була б їм, але водночас вона і занадто дрібна, як для цілої мережі заправок.
Але тут, читачу, все залежить від тебе! Якщо ця книжка стане популярною - вона продаватиметься на заправках, і тоді менеджер КЛО або ОККО зможе прочитати про цю ідею і можливо візьме її до уваги. А суть цієї історії, що якщо є якась ідея - треба її пробувати реалізувати. І навіть хот-доги варто спробувати, якщо дуже хочеться…
Люди на заправках часто поспішають, їм не до книжок:)
А от коли перейдемо на електрокари, все зміниться (бо батарея заряджається довгенько, то можна і почитати)
Downvoting a post can decrease pending rewards and make it less visible. Common reasons:
Submit