Вічна пам'ять Герою Роману Ратушному | Віршована присвята

Російські загарбники вбили Романа Ратушного — українського активіста, воїна, захисника, інтелектуала, Громадянина з великої літери.

Це Роман був серед тих студентів, яких побив ганебний беркут на Майдані в 2013 році. Це Роман не дав Корбану незаконно забудувати Протасів Яр в Києві. Це Роман пішов у ТрО Києва на початку повномаштабки. І це він загинув під Ізюмом як справжній Герой, Воїн Світла, Оборонець своєї землі.

Хлопцю 5 липня могло б виповнитись 25 років. Йому пророкували політичну кар'єру, адже такого прагматичного юнака, який би так відчайдушно боровся за справедливість навіть з олігархами (!) важко ще знайти в нашій країні. Наша нація дуже осиротіла, друзі...

Я слідкувала за діяльністю Романа кілька років, і весь час прозрівала, як такий юний хлопець може бути таким мудрим!

Відео "Громадського" з Романом.

Інтернетом ширяться цитати Романа із соцмереж. Поділюся і з вами.

«Допоки Збройні Сили вбивають русню на фронті, ви нездатні вбити русню в собі. Ви нікчемні, як ті жаби, що намагаються підливати воду в висушене болото».

«Чим більше росіян ми вб’ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям».

«Люди, які кажуть що ніхто не міг уявити широкомасштабну війну русні проти України, негідники. Вам про це казали дуже довго і дуже чітко люди, яких ви записували в націонал-патріоти, американські агенти і радикали. Те, що ви не слухали, не значить, що ви не знали. Ви знали, але хотіли зберігати свій дебільний солом’яний світогляд».

«Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для росіян. Коли ми її виграємо – ми отримуємо шанс на відпочинок до наступної фази цієї війни. Якщо ви приймете цей факт, вам не потрібні будуть рожеві окуляри від Арестовича чи ваших улюблених аналітиків».

---

---

Смерть Романа Ратушного мене дуже сильно підкосила вчора. Я фантазувала собі, що він стане народним депутатом, а колись через роки — президентом України. Через біль народився вірш... Не дуже схоже на мій стиль, я пишу в основному верлібри. Але це вночі немов хтось надиктував, я тільки записувала...

знову прибуло до янголів
скільки іще треба душ їм?
тільки собі всіх
горішнім
ближче до зір
до безмежжя
палиться полечко на́голо
чорним стає веледушно
янголам платиться збіжжям
у добровільній пожежі
раптом відкупиться хлібом
й воїнів душі не візьмуть?
соняхи стали до строю
плачуть у землю насінням
кров'ю стікатимуть слідом
стиглі черешні на вітті
також готові собою
жертвувать задля спасіння
все що росте на землі цій
будь-що у ній – вибирайте
те що золочено зелено
чи в бурштині́
усе цінне!..
янголам каміннолицим
душами треба оплата
цвіт опадає із дерева
ймення його Україна