Всім полум'яний привіт! Додаю напочатку трохи вогню, оскільки далі йтиметься про не зовсім допрацьований рай.

Вчора я розповів на Стіміт про перше весілля, яке реально провели у метавсесвіті (2022-го року), і там не обійшлося без технеполадок! А кінематограф, як і належить, давно пішов у розвитку цікавих концепцій ще далі.

Серіал "Завантаження" захоплюючий (у дусі фільмів "Матриця" та "13-й поверх"), знятий в "легкій" подачі, так що багато хто подужає його буквально на одному подиху (тим більше, що серії короткі – всього по 30 хвилин) .

Білборд у лікарні майбутнього: якщо є шанс вижити – на операцію, якщо справа безнадійна – то на завантаження:

☝ Це фото (й наступні) – скріни з серіалу "Завантаження".

Фабула фільму "Завантаження"

У майбутньому стає можливим повністю оцифровувати перед смертю свідомість і пам'ять вмираючого, завантажуючи його особистість у цифровий рай. Небіжчику можна не тільки насолоджуватися перебуванням у такому раю, а й (коли наскучить) дзвонити звідти по смартфону з відеозв'язком у реальний світ живим людям, або викликати "ангела" – живого оператора-помічника, якого надає обслуговуюча компанія. З реального світу покійному теж, до речі, можуть надзвонювати до раю (наприклад, колишня дівчина), тому на повний спокій після смерті вже навіть не варто сподіватися.

Щоправда, якість місця, в яке завантажать свідомість померлого, багато в чому залежить від розмірів гаманця його родичів: як і у фізичному світі, "на небесах" (цифрових) теж є перший клас люкс, а є і третій клас... так що у потойбіччі один цифровий рай краще іншого, зате третій кодували в дуже бюджетному варіанті...криворукі програмісти.

Offtop (моя ідея поза сюжетом фільму, навіяна гумором серіалу): Похоронна контора "Розплата після смерті". За помірний абонемент, завантажимо вашого ворога в цифрове пекло! Можете відвідувати його по суботах у вигляді чорта, щоб мучительно мучити (спеціально для вас, є аватари Баала, Бельзебула, Махазаеля, Ліліт та інших князів пекла).

Гумору в серіалі справді багато, і при цьому фабула відкриває прірву нових серйозних концепцій та сценаріїв взаємодії "загробного-цифрового" та реального світів, над якими можна розмірковувати нескінченно!

Крім того, частина населення продовжує вірити за класикою в стару концепцію відчалювання душ на небо, і категорично проти того, щоб "завантажуватися"... Так буде зі 100% ймовірністю і насправді, якщо таку послугу дійсно колись створять.

Сюжет фільму "Завантаження"

Головний герой Натан гине молодим, розбившись на автомобілі з вини несправного автопілота. Його дівчина Інгрід, з дуже багатої сім'ї, купує для Натана завантаження в найпрестижніший і найдорожчий цифровий рай, який виглядає як пансіонат на чудовому озері, оточеному пишними листяними лісами.

При завантаженні частина оцифрованих спогадів Натана зникає, і в нього відбуваються провали в пам'яті, особливо щодо своєї колишньої діяльності на ниві бізнесу в реальному світі. Поступово, безліч "ниток" виводять Натана та його "ангела" Нору на підозри про те, що його вбили партнери по бізнесу, підлаштувавши автокатастрофу, а ключові спогади, пов'язані з цим, навмисне стерли. Починаються спроби Натана дістати свого вбивцю "з того світу" – і ця лінія сюжету теж не позбавлена ​​хохми (ну, ще б пак!).

Нора ходить на роботу в компанію Horizon, добре виконуючи роль "ангела", коли підключається за допомогою VR-обладнання до "загробного світу". Іноді у неї бувають побачення в реалі з примітивними хлопцями ("для здоров'я"), але по суті вона дуже самотня та сумна у глибині душі. Поступово між нею і Натаном зав'язуються теплі стосунки під час їхньої зустрічі в цифровому раю... Натан починає нудьгувати, коли Нора не на зміні, а Нора, у свою чергу, починає із задоволенням приходити на роботу, інколи навіть у позаурочний час...

Натан із Норою:

Іншому покійному персонажу за сюжетом фільму "Завантаження" трапився не зовсім ввічливий "янгол" (врешті-решт вона просто жива дівчина, зарплата якої залишає бажати кращого, і у якої буває болючий ПМС!)... та й їй теж дістався не зовсім тихий покійник, котрий все норовить "хакнути" систему і добути собі незаконні "няшки". Так що ця парочка, можна сказати, теж знайшла один одного на віки:

За сюжетом, гадаю, розповів достатньо, щоб заінтригувати, і водночас не зробити перегляд фільму вже нецікавим.

А далі, головне, що фільм подарує вам купу зерен для роздумів. Деякими з ідей, що виникали в мене, хочу поділитися (нижче).

Магія в нашому світі = те ж, що хак системи у світі цифровому?

За переглядом серіалу ця паралель в мене виникала неодноразово. Особливо якщо припустити, що наш "реальний" світ є насправді подібною симуляцією (а причин допускати це існує досить багато).

Якщо є закон, що визначає основи функціонування фізичного світу (програми), він має бути непорушним, як і належить коду.
Уявимо. Наприклад, кокос, зірвавшись із пальми, має падати вниз. І ніяк інакше, якщо саме так прописано в коді програми (назвемо саме цей код "законом тяжіння"). Але якщо кокос, зірвавшись із пальми, падає вгору чи вбік — це вже порушення прописаних законів світу, системи, зламування коду. Куди ж подінеться в такий момент той самий "закон тяжіння"? Адже якби це було повністю непорушним Законом (тобто коли це Закон з великої літери, то він є Костантою) — порушити Константу неможливо. Однак, і в реальному світі різні незрозумілі логіці порушення фізики все ж таки періодично трапляються, реалізуючи події, що відбуваються всупереч здоровому глузду: такі порушення в реалі називають "чудом", "магією" і "чаклунством"... а у світі цифровому їх називають "читом", "вірусом" або "хаком"...

З нашої дзвіниці та рівня розвитку, нам все ж таки простіше зрозуміти, що таке "чит" або "хак". І при цьому, починаючи розуміти природу хака у цифровому світі, ми, можливо, наближаємося до кращого усвідомлення того, що таке магія у реальному світі.

Будь-який хак потенційно відстежуємий і підкарний

Оскільки у цифрової системи є програмісти і сисадміни, які бажають збереження її роботи в статичному первозданному вигляді, що підключають антивіруси і (якщо зовсім притиснуло) викликають кібер-поліцію, то наївно було б думати, що в нашому реальному світі немає сил, які бажають зберегти статус кво, і немає особливої ​​духовної "кібер-поліції", яка не помітить, скажімо, ваші виходи до астралу і ніяк на це не відреагує. Швидше за все навпаки: вас помітять, і надають "по голові", щоб вам більше не хотілося "зламувати систему".

Зіткнення з об'єктивною реальністю

Якщо через пару десятиліть щоправда виникне суспільство, в якому стане необхідність вибору між цифровим і духовним раєм (привіт, хлопці!)... то розвиток коаліцій, які протиставляють свої упередження одне одному, неминучий! При цьому (у що б ви не вірили), в момент реальної смерті зіткнення з об'єктивною реальністю неминуче відбудеться, питання віри відпадуть, і залишиться знання, яке відкривається де факто.

Допустимо, людина — атеїст, замовляє собі найкращий цифровий рай...але раптово при смерті його реальна душа виходить із тіла, і він бачить, що Він є зовсім не те, що його розум. Він бачить, що цей розум був лише інструментом та софтом для забезпечення потреб душі. У такому разі, душа все одно піде туди, куди їй відведено, а розум у цифровому світі буде лише програмою-копією вашої свідомості, і діяльність цієї копії ніяк не вплине на ваше реальне буття. Якщо зараз, за ​​мого життя, створити таку копію моєї свідомості з штучним інтеллектом, а далі помістити її в якийсь чудовий (або жахливий) цифровий світ, це теж на мене ніяк не вплине. Я продовжу жити тут, а ця програма окремо функціонувати там, і вона піде своїм шляхом еволюції. Хіба що зі старту накласти на мене кармічну відповідальність за діяльність цієї програми – за те, що я її матричний прототип, без індивідуальних особливостей якого не було б і специфікації у вчинках самої копії. Однак, поняття карми веде нас знову до більш високо- і багаторівнево організованого духовного устрою світу: адже накладення на мене відповідальності за діяльність моєї копії в штучному світі мало б на увазі, що ця копія завдала шкоди і болю комусь реальнішому, ніж просто інша чиясь штучна копія... Загалом, тут можна продовжувати ще довго, переміщуючись з одного рівня логіки на наступний.

Та сама думка, тільки з іншого ракурсу

Існує теорія, що всі ми — частинки свідомості того бога, який нас породив (свідомість різних людей породили різні боги). Шляхів імплементації тут можливо багато, зокрема (за темою) можливий варіант того самого копіювання частини свідомості бога, з наданням далі цій копії свободи волі та можливості розвиватися своїм шляхом у певному специфічному світі, у специфічних умовах існування та навколишнього середовища. В такому разі, подібні світи були б полем гри богів, де кожен підтримував би і намагався б "оновлювати" до кращої версії свої копії свідомості, щоб його дітища домагалися перемоги і доводили свою перевагу над частинками свідомості інших богів (тобто, зрештою, доводили б перевагу породившого їх бога над іншими богами). Ця модель також добре вбудовується в ту реальність, яка розгортається на Землі насправді, тому її можна розглядати цілком серйозно.

Рай без Бога та вищих сил?

У фільмі "Завантаження" показано саме такий "рай". Спроба наділити поняття "бога" у форму "творця / творців цього метавсесвіту", а поняття "ангела" — у форму "кваліфікованого спеціаліста компанії" не приносить глибинного задоволення, тобто заміщення не виявляється досить переконливим. Хоча, якщо судити з тієї точки зору, що власник або головний програміст компанії можуть збанкрутувати, психонути, або ще щось, і "вирубити" сервери компанії, разом з усім вашим райським світом... то для завантаженого померлого немає принципової різниці на цьому рівні залежності. З позиції залежності, люди, що забезпечують роботу цифрового раю, постають для померлих справді прямо-таки в ролі "богів морських глибин, з усіма їхніми кальмарами та черепашками". Та й Нора завжди настільки рятує Натана, що у моральному аспекті вона для нього справді грає роль ангела-хранителя. І все ж, оскільки всі дійові особи стартували життя з приблизно одного рівня, рольові співвідношення "вищий / нижчий" формуються на банальному рівні страху та розуміння залежності померлого від інших істот, причому від істот ще живих і настільки ж недосконалих, яким був і він сам при житті... У підсумку, це зовсім не те саме, що зустрітися з по-справжньому вищими силами, що стартували з вищого рівня свідомості, або з самим Творцем всього (адже ми хочемо зустрітися рано чи пізно не з тими, хто навчилися добре складати біти або молекули в мозаїки, а з тим, хто винайшов самі ці молекули, знаючи і вміючи куди більше!). Тобто, у фільмі, після смерті героїв, у них відбувається зустріч із тими, на кого аж ніяк не можна по-справжньому покластися у довгостроковій перспективі, тому така підміна поняття "вищі сили" на поняття "розробники метавсесвіту" не здатна принести нікому реального спокою.

У будь-якому разі, надихаюче!

Яким би не було продовження гри: духовним чи цифровим... це має нас мотивувати та надихати, незважаючи на нюанси.

В момент чорного гумору, коли Натан присутній на власному похороні, стоячи за якимось "склом", розумієш, що десь так насправді воно, можливо, і відбувається (тільки "скло" може бути ще більш метафізичним, тонким). Це "переплетення реальностей" показує, що немає кардинального поділу на "живе" і "мертве", насправді все і завжди живе, тільки переходить з рівня на рівень. Душі, свідомості, особистості... лише змінюють форму....або, кажучи сучасною мовою, лише переміщаються з одного "сервера " на інший "сервер " з іншою фізикою, та навіть між серверами існують "мости " і тісні взаємозв'язки, оскільки вони працюють на єдиному глобальному двигуні (наприклад, як різні програми на одному блокчейні).

P.s.

Недарма існує стародавня приказка: "Коли наука підіймається на нову гору, вона виявляє, що магія там уже була".
Чим глибше проникає наука, тим більше вона не заперечує, а підтверджує та розширює ті концепції, про існування яких релігія та езотерика розповідають дуже давно. У нас є підстави відчувати захоплення від того, що ми живемо в такий дивовижний час, і що деякі настільки складні концепції, які були б взагалі не зрозумілі або й здатні звести з глузду людину, яка жила двісті років тому, сприймаються нами тепер настільки елементарно, як "Два, помножене на два = чотири".

Продовження та кульмінація цього шляху надихають: цікаво, якими будуть наша свідомість та саме життя, проживи ми і продовжуй розвиватися ще хоча б із півстоліття? Наприклад, горезвісна відьма з казки, якій за легендою 300 років, а виглядає вона на 25... зі дзвіниці нових знань уже не здається нам таким уже дивом, а цілком вірогідним "хаком" системи.

✍ Богдан Карасьов.