Почуваючи себе не дуже в емоційному плані я шукав цікавий матеріал на тему «кохання», щоб трохи розгрузитись від взаємовідносин з дівчиною яка мені подобається. Всі нюанси з роботою, взаємовідносинами, війною якось одномоментно впали на голову, таке звісно не може бути до душі.
І от яка теза мені сподобалась. Думав про це розгулюючи під такі краєвиди.
Насправді, любов до об'єкта має свою межу і коли нам роблять боляче ми з легкістю починаємо відчувати розчарування, біль, ми стаємо максимально нетерпимі у різних питаннях. Та от тільки — за всією зовнішнюю мішурою ми забуваємо про те, що самі здатні нести кохання в світ, бо воно бере початок зовсім не ззовні. Життя може підкидати різні «подарунки» і тільки наше відношення до них в підсумку має якесь значення. А яке значення може бути якщо ти кохаєш?
Я слухав спів пташок, робив гарні кадри і думаю, всередині відчував щось прекрасне.
Такі моменти у цей час на вагу золота, тож кохайте.