А що у вас? Як вам живеться у чужих містах?

Привіт ми з України!

Мабуть, мій планшет трохи втомився, йому довелося пройти зі мною довгий шлях, побувати в чужих руках, тому іноді не виходить сюди потрапити ... І все ж я, як колишній ведучий інтернет радіо "Друзів", вирішила в телефоні внести свою передачу " А що у вас? Хочеться мати повну картину життя наших біженців у різних частинах світу. Ми сьогодні пишемо історію...

Ось моя подруга, яка запросила мене одного разу до маріупольського клубу, щоб займатися скандинавською ходьбою.
Її звуть, як і мене, Ольгою.
У Маріуполі вона працювала медсестрою, робила мені вдома перев'язки після складної операції, доки я не могла ходити до клініки через ковід.
Ольга – життєрадісна людина, кожна її поява на моїй сторінці у вайбері – це щастя!

Ольга евакуювалася до своєї дочки Маші, подруги моєї доньки – до Греції. У Маріуполі ми всі мешкали в одному дворі.

Ось, що вона написала мені сьогодні: "Доброго ранку, Олюшка! Іду на сонечко. Пришлю тобі море! Чекай!"

"Уявляєш, сонце, вітерець, вода! Піднімаю собі настрій і тобі хочу передати трохи позитиву! Знаю, що день треба почати на позитиві!
А ось і море! Добре було б попутника для бесіди! Гаразд, ти сьогодні мій співрозмовник!))
Скупалася, вода класна! Але засмагати не буду! Чекаю на твій ранковий звіт!"

!

Ах, ще... ось які у нас тут гарні квітучі кущі! Це я сфотографувала коли поверталася додому! Бувай! чекаю на звіт!

А це моя племінниця з Бельгії, я розповідала вам, що до неї евакуювалася моя двоюрідна сестра Рая!
Тут теж краса неймовірна! Чи не правда?
Дивлюсь і уявляю собі те щастя, яке зараз відчуває сестра, яка тікала під кулями та вибухами з міста...
А тепер вона мені пише:

"Якби ти знала, Оленько, як тут гарно! Які тут люди! Не можу не фотографувати всю цю красу!"

А це моя онука з мамою гуляють містом. Рада, що вона здорова та весела!
Готується вступати до дитячого садка!

Ну, звичайно, я теж відправила друзям фотографії!
У мене улюблене заняття з ранку погодувати чилійську білочку, вигуляти собачку Мушку, полити квіти на городі.

Фрукові дерева, як щасливі багатодітні матусі, затуляють листям свої новонароджені плоди!

Во мне и со мной

Ольга Заря
Если собака воет на луну, это религия;
а если она лает на чужака, это патриотизм. (Интернет)
Тот, кто не любит свою страну, ничего любить не может.
Джордж Байрон
Моя любовь к отечеству не заставляет меня закрывать глаза на заслуги иностранцев. Напротив, чем более я люблю отечество, тем более и стремлюсь обогатить мою страну сокровищами, извлеченными не из его недр.
Вольтер

Тают зЕмли, кажутся мороженым.
Только я не дома. - далеко..
Там, наверно, травы растревожены,
Из земли не тянут молоко.
И представить не могли когда-то мы,
Что глаза в глаза увидим ад.
Все дома ослепшими котятами
На разбитых улицах стоят.

И мозгами шевелить не пробуя,
Замираю в полной немоте.
А внутри - мелодия особая...
Те же ноты, но уже не те...

Просыпаюсь с голосами птичьими,
Мир прозрачен, светел и высок.
В каждом звуке - мудрость и величие,
Каждый камень для меня - пророк.
Украина...до сих пор не спится мне,
Ты не плачь, моя святая Русь...
Мне, как всем, не сладко за границами,
Чуть окрепну и к тебе вернусь.

Новый день встречаю как обычно я,
Мысли в рифму уложить не прочь.
От рожденья я русскоязычная -
Но для Мамы - преданная дочь.
Край родной любить не перехочется,
Для души и боль разлуки - впрок.
Не бывает в тягость одиночество,
Если всюду вместе - я и Бог.
Он целует прямо в сердце ласково,
Чтоб распутать на душе петлю.
В каждом вдохе чувствую соавторство,
И за это тишину люблю.

В тишине всегда пою о счастье я.
И лучей любви не растеряв,
Ждёт природа своего причастия
Благовестом серебристых трав.
Разнесло нас - как - "катигорошины",
Захлестнуло пагубной волной.

Украина - ты во мне, хорошая...
Мариуполь, ты всегда со мной...

Азовське море на світанку (фото автора)

Так, хочу сказати головне, що всі мої друзі не хочуть залишатися в "теплих краях", всі хочуть повернутися до Маріуполя, адже Батьківщина миліша...

Дякуємо всім моїм читачам!

Ольга Зоря