The Hand. Symbol Of Bucha

Четвертий день я ходжу, ніби напівмертва. Не можу толком написати ні слова про особисте. Просто давлю, чавлю все в собі. Наскільки відчувати щось інше, окрім порожнечі, зараз взагалі нормально? А що, як я на мить відчула радість від погожого дня, — я не маю серця?..

Це моя рука. Всього лише моя рука на старому кріслі, купленому за часів УРСР. В кімнаті, де тепло, тихо, спокійно (повітряна тривога лунає за вікном, але хто вже на неї звертає увагу?), затишно...

---

А це рука Ірини Фількіної, мешканки Бучі, працівниці центрального офісу компанії «Епіцентр К», операторки котельні. РУКА МОЄЇ КОЛЕГИ.

І вчора я писала про неї некролог. Але не просто писала, ні. Спершу я спілкувалася з іншими колегами щодо неї, потім із її молодшою донькою Ольгою, потім із її вчителькою по візажу Анастасією. Кожна з розмов немов витягувала з мене будь-яку снагу до життя. Будь-яку здатність відчувати. Але роботу зроблено, тож частково текст некрологу буде і тут. Бо я не можу це все тримати в собі. Вибач, світе, доведеться розділити цей біль України. На всіх вистачить по часточці.

---

Світла, яскрава та життєрадісна жінка, яка до останнього дня займалася посильною допомогою на робочому місці. Ірина дбала про справну роботу опалювальної системи — фактично, берегла тепло і затишок на робочих місцях працівників офісу. Ірина з любов’ю виконувала й іншу роботу, наприклад, дбала про офісні квіти.

Її життя забрала війна, а фото руки із червоним манікюром і серцем на безіменному пальці потрапило на перші сторінки світових ЗМІ…

З початку війни по 4 березня жінка жила в офісі, не покидала приміщення. А 5 березня вирішила, що більше не може "жити на роботі", хоче додому. 5 березня Ірина виходила на зв’язок із рідними востаннє. А вже 6 березня очевидці повідомили донькам Ірини: жінку розстріляли окупанти, коли вона їхала додому на велосипеді. Ірину впізнали і за манікюром, і за синьою курткою з емблемою Епіцентру…

Остаточне підтвердження вбивства Ірини Фількіної у вигляді фото з’явилося аж 1 квітня, в день народження загиблої. Рідні Ірини не могли повірити: «Так важко уявити, чому вони пустили в неї стільки куль?»

«Вона була дуже гарною людиною... Я досі не можу повірити. Більше того, коли ми востаннє бачилися, особисто робив комплімент щодо її манікюру... Того дня ми поливали квіти в офісі. Вона давала офісу тепло! В прямому та переносному значенні», – розповів Дмитро С., начальник господарсько-технічного відділу Епіцентру.

Своїми теплими спогадами про Ірину поділилась стилістка-візажистка Анастасія, до якої Ірина ходила на уроки макіяжу. Останній урок був 23-го лютого... «Вона стрибала від радості, бо перший раз за життя у неї з’явилась її власна косметика, яку ми їй купили. Щоразу на роботі вона сиділа і відпрацьовувала наші уроки так старанно, як ніхто!!! А приходячи знову на урок, розказувала, як її макіяжі оцінили нові прихильники і як прекрасно вона себе почуває зараз! […] Вона тримала мене за руку і казала: «Доню, я на старості років нарешті зрозуміла найголовніше — треба любити себе і жити для себе! І нарешті я буду жити, як я хочу! Тож і ти живи зараз, як хочеться душі, не для чоловіка, а для себе!» Я навік запам’ятаю її слова та поради, навік запам’ятаю, що треба цінувати життя і радіти кожній миті — бо життя одне. Вона у моїй душі назавжди...»

Але найтяжчий біль утрати переживають доньки Ірини, Ольга та Надія. Ольга відкрила благодійний фонд і проводить збір коштів для допомоги дітям, які постраждали від війни: «Рука — це не просто фото, це символ для всієї України. Символ життя та любові, яку не можуть просто стерти з лиця землі. Я створила фонд «Mama Ira» в її ім'я, щоб кожна дитина, котра втратила свою маму, як я, могла, відчути частину того, що б могла мати, якщо б не війна… — додала донька. — Тепер твоя рука, мама, буде рукою підтримки для дітей України…».

Ольга просить долучитися всіх небайдужих: картка номер 5352 3005 5007 6662
IBAN 30 1240 1633 1111 0011 1196 9251 на ім’я Klimontova Nadiia (старша донька Ірини Фількіної)

Ірина назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та колег як добра та світла людина. А її рука, яка приносила людям турботу і тепло, тепер стала символом та натхненням для усіх, хто бореться за життя і справедливість…

Художня робота: by 0lga.art, публікується з дозволу художниці. Всі фото Ірини надані дочкою для вільного використання в некрологах. Фото руки Ірини (посметрно) — публічна ліцензія

The New York Times опублікували відео із супутника, на якому вбивають ймовірно Ірину.