THE DIARY GAME : 11/09/2020 : DAY 36. Закарпаття as it is

Щоб запостити цей пост, довелося попітніти! Точніше, задубіти😆 У нашому номері на другому поверсі садиби "У дядька" не тягне ні wi-fi, ні 4G. Тому виходила аж на надвір (кухня на першому поверсі зайнята компанією туристів), а там, м'яко кажучи, не тропіки вночі, в горах повітря нормально так охолоджується після заходу сонця.

Взагалі, я й планувала так: пожити кілька днів з мінімумом інтернету і з максимумом справжнього життя.

Правда, сьогодні я дізналася, що @steemitblog номінує мене на Country Representative, а це ж потребує багато часу в інтернеті! Я прийняла пропозицію, хоча й довго вагалась (час, час, усе впирається в час). А прийняла, оскільки отримала підтримку кількох українських steemit-блогерів. Сподіваюся, що це не буде проблемою, якщо я ще побуду кілька днів малоактивна і почну виконувати функції Представниці Країни з 15 вересня принаймні. Сподіваюся, я зможу виконувати цю почесну місію як слід. А не зможу, то чесно про це скажу, і знайдемо мені прекрасну заміну🙃

---

І так, сьогодні в нас був живописний маршрут Синевирська Поляна — Колочава — Пилипець (водоспад Шипіт).

Прокинулися по черзі, і я не перша😃 Пішли снідати в колибу близько 10 ранку. І я просто не можу не запостити фото смакоти, яку ми їли:

Банош зі шкварками та бринзою на сніданок

В Колочаву їхали не довго, менше двох годин.

Все село Колочава сьогодні було святково вбране. Жінки у платтях і в косинках, чоловіки у білих сорочках. І велике скупчення народу біля сільської церкви. Заґуґлили: сьогодні православне свято, Іоанна Хрестителя. Ну, народ дає… Є ще такі осередки тотального православ'я в Україні…

Але нас цікавив там не православний народ, а музей під відкритим небом "Старе село".

Музей архітектури і побуту «Старе село» в Колочаві

Цікаве, живописне місце. Правда, кафешка там не працювала, тож навіть кави не попили серед краси...

Вузькоколійка з радянських часів збереглась

Гладжу конячку, все там же, на території музею

Після Колочави ми рушили до Пилипця, поселитися і відвідати водоспад Шипіт.

В дорозі були знову ж недовго, більше години. Правда, раз ледь не залишили на дорозі бампер, але минулося. Розмістилися у садибі "У дядька".

Потім під'їхали до Шипоту, там на базарчику накупили просто овердофіга їстівних шняжок (замість сувенірів): наливки, ягідні вина, карпатські чаї, сушені білі гриби, мед зі смерекою, варення із молодих шишок.

Водоспад Шипіт

Погуляли там, нагуляли чималий апетит, замовили в ятці шашлик та печену картоплю із салом. Ну й ягідного вина спробували під те діло трошки:

Обідаємо неподалік від водоспаду Шипіт

Потім ще багато гуляли полонинами, фоткали природу. Від краси захоплює дух! Неймовірно люблю Західну Україну, це щось особливе, як шмат серця, як острівець душі…

Гори, полонини, снопи, і ми

В садибі сніданок не подають, тому затарились в магазині продуктами, щоб було чим перекусити перед дорогою. В заклади харчування вирішили не йти, бо то затягнеться надовго.

Завтра знову переміщення, неймовірні місця, і дуже мало інтернету, на щастя😊

Це я, сиджу під снопом; фото знято в селі Пилипець Міжгірського району Закарпатської області

---

P. S. Чесно кажучи, мені не дуже подобається активність #diarydoctor. Якщо вказувати людям на недоліки їхніх щоденників публічно, то чи не буде це приводом для кураторів знизити upvote? Тоді, виходить сам Diary Doctor стає донощиком?🤔

Я не знаю, як правильно, але людське чуття підказує мені не робити цього, просто бо так не правильно. Можливо, я і вказуватиму людям на помилки (вказую ж і тепер інколи), але заробляти на цьому не хочу, і не можу, і не буду (тому просто не ставитиму гештеш).

---

Про мене: тут.
Я з команди @ukrainiandreamer.