Хрестоносці завоювали Єрусалим і святі місця на околицях міста, але у них не було достатньо сил, щоб окупувати Палестину і Сирію, так що християнам подорожувати по цьому регіону було вельми ризиковано.
У 1118 році перед королем Єрусалиму Балдуїном II постали кілька лицарів, очолюваних французьким аристократом на ім'я Гуго де Пейн. Саме ці 9 чоловіків заснували одну з наймогутніших і загадкових організацій в історії, чиї таємниці займають нас до сих пір. вони назвали себе "бідні лицарі Христа". Кілька шляхетних мужів високого походження присвятили себе Христу і принесли обітницю безшлюбності, слухняності і скромності. Своїм найпершим обов'язком вони почитали охорону доріг. Вони зголосилися захищати паломників від засідок, численних злодіїв і бандитів.
Єрусалимський король Балдуїн запропонував бідним лицарям незвичайне місце проживання - невикористовуване крило його палацу на Храмовій горі. Хрестоносці вважали, що саме на цьому місці стояла колись головна святиня єврейського народу - Храм царя Соломона.
Незабаром бідних лицарів Христа стали називати також лицарями Храму Соломона в Єрусалимі, скорочено - лицарі Храму або тамплієри від латинського Templ - храм. Мине небагато часу і весь християнський світ дізнається про них і буде дивитися на них зі змішаним почуттям цікавості і побожного страху. У середньовіччі не було жодного співтовариства, подібного тамплієрів.