Ов, сьогодні День народження в одного з найважливіших поетів сучасності і видавця Івана Малковича. Особисто в моїй уяві він завжди є "вуйком Йваном", який на початку 90-их писав про актуальний український рок в актуальному дитячому журналі "Соняшник" - Кому Вниз, сестричку Віку, братів Гадюкіних. Так починалася контркультура. За це йому великий плюс до Карми, і це його теж вадливе місце в історії становлення сучасної української ідентичності/свідомості.
Так і відносно поезії. Я не дуже люблю всякі прохідні, низькопробні віршики про мову на шпальтах районок типу там "мово рідна, слово рідне..." (такий я є). Тому мене завжди заворожував вірш "Напучування сільського вчителя". В дитинстві просто незбагненністю (вірш в дитячій уяві має бути віршований ), так і зараз він (вірш) дивує своєю довершеністю і вичерпністю.
Іван Малкович
НАПУЧУВАННЯ
(СВІЧЕЧКА БУКВИ «Ї»)
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.
А, ну і прекрасне виконання поезії Віктором Морозовим
Ну про прекрасні книжки видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-ги" я нічого казати не буду бо вони прекрасні)))