Кубинцеві не потрібен привід, щоб випити рому. Варіюються лише ситуації і якість відповідних до них напоїв. Пляшку дорожче, років 12 витримки, кубинець приховає для великої фієсти або дружніх посиденьок, щоб випити під чашечку кави і comidas saladas (солоні закуски): смажені банани, свинячі шкварки, сир. Свіжі фрукти і солодощі під ром не йдуть.
П'яти-семирічним ромом кубинець «поправляє здоров'я» до обіду або після вечері. Застуджений кубинець «лікується» ромом з медом і лимоном. Діловий кубинець протягом дня забігає раз-другий в бар, щоб перехопити trago («ковток») - 20-30 грамів рому, який в даному випадку грає роль тоніка.
Років 40-50 тому в столиці Куби процвітали вуличні бари зі стійками-прилавками, де продавали дешевий поганенький ром. Його розливали в вузькі довгі стаканчики - одна унція (28 грамів) за 1 песо.
Більшість людей на Кубі і зараз живуть бідно і п'ють chispa de tren - ром низької якості з іронічною назвою, яке буквально означає «іскра від поїзда». Його роблять на фабриці в Санта-Крус-дель-Норте з відходів ромового виробництва і розливають в картонні пакети замість пляшок. Бюджетний ром такий популярний, що увійшов в фольклор. Вуличні художники зображують на стінах будинків старовинні локомотиви з трубами, з яких вилітають іскри, з платформами, завантаженими цукровим очеретом, - так раніше доставляли сировину для рома на фабрики. Вуличні музиканти співають про «справжній, споконвічний чіспа-де-трен, що замінює дорогий ром», часто недоступний
простому кубинцеві.