Звільнене село
Зайшли в село. Вже не палає
І орчий танк не дребезжить
Бабуся наших зустрічає
А на очах сльоза блищить
-Синочок, рідненькій, нарешті
Побачила вас у вікні
Ми з дідом дочекались врешті
Ви не підете більше, ні?
Ковтнув комок могутній лицар
Побачив сльози, жах, біду
І зрозумів — ні шагу звідси
Поки не знищить всю орду...