З ранку ми вирушили в спеціальний слонячий парк. Слони там не індійські, які давно приручені і всьому навчені, а великоухі африканські. Темношкірі за справами якось не спромоглися їх приручити. Колись Ганнібал йшов на Рим, ведучи з собою бойових африканських слонів, але це було давно. А коли європейці колонізували Африку, то слони були зовсім дикі. Подейкували, що африканські слони агресивні і прирученню не підлягають. Але в ХХ столітті європейці привезли в Африку індійських погоничів і ті приручили місцевих слонів.
Коли ми приїхали, то з'ясувалося, що кататися на слоні з нас хочу тільки я. Решта вирішили обмежитися спілкуванням зі слонами і їх годуванням. Це трохи дешевше і триває близько 2-х годин. А катання значно дорожче і триває лише хвилин 5-7. Але я свирішив покататися на слоні.
До нас привели трьох слоних, і ми їх годували, гладили і водили туди-сюди за хоботи. Слонихи виявилися дуже добрими і слухняними. Слониха обережно бере людську руку, складаючи з кінчика хобота подобу 3-х пальців. Поки її ведеш, вона весь час тримається за руку, шумно і гаряче дихаючи. Єдина незручність - з хобота виділяється слиз і бруднить руку. Йдуть слони, незважаючи на розміри, практично безшумно. При найближчому розгляді у слоних виявилися величезні вії. Слонихи слухняно виконували всі команди, намагаючись догодити своїм погоничам. Наприкінці вистави бажаючі покататися піднялися на слонів зі спеціального майданчика і поїхали по колу, міцно тримаючись за погоничів. Ніяких сідел на африканських слонах не було, і їхати було незручно - сидіти довелося прямо на випираючому хребті тварини.