Кінець дружби або ж як сильно може змінитися людина

Привіт усім!
Сьогодні хочу торкнутися доволі таки серйозної теми: трансформацію особистості під впливом інших.
Чому взагалі я вирішила написати про це? Справа в тому, що моя близька подруга, з якою я вже багато років дружу, поступово стала іншою, знайшовши собі нову компанію товаришів. Але про все по порядку.
Абсолютно всі люди підлягають впливу інших; кожен із нас переймає риси, поведінку та думки людей, із якими спілкується. Це нормальне явище, воно є невід'ємною складовою такої штуки як соціалізація. Та в будь-якому разі головне - це міра, яка безпосередньо витікає із особистісних рис людини: рівень самодостатності, інтелекту та критичного мислення і ще купа-купа різних факторів. Не дарма говорять: "Скажи мені хто твій друг, і я скажу хто ти". Кожен сам обирає коло свого спілкування, а якщо вже обставини не сприяють вибору, як це буває в школі, на роботі чи сім'ї (тих самих родичів ми не обираємо), то є можливість виставляти кордони спілкування.

Так от, коли ми з подругою вступили в університет, то вона одразу потрапила в світ, де крутяться мажори. Так-так, це університет Шевченка, і найпрестижніша там професія - дипломатія. 90% її одногрупників - це діти багатих батьків, які в свої 18 можуть собі дозволити купляти Тесли та Ауді, а на канікулах літати в Лондон та Монако. І я не перебільшую. А моя подруга із звичайної сім'ї. І тут нове коло спілкування, вона потрапила у нову компанію, де спочатку відстоювала своє право бути іншою, але з часом стала намагатися наблизитись до них.
Ще рік тому я не помічала в ній аж таких глобальних змін, хоча вона із усіх сил старалась показати себе більше, ніж є насправді, в усіх планах. А з часом стала мислити подібно їм.
Зверхність та засудження по відношення до інших - ось те нове, що з'явилося в ній під впливом тієї компанії. Спочатку вона засуджувала людей із низьким доходом, які отримують мінімальну заробітню плату, адже: "Вони просто пливуть за течією, і не хочуть прикладати зусиль щоб збільшити заробіток". Аргументи типу: молоді лікарі, які працюють у державних лікарнях заробляють мінімум, вчителі, викладачі в університетах. І проблема тут не у людях, а в тому, що держава не дає гідної зарплатні за основоположні професії не переконала її. Далі я вирішила познайомити її зі своїми друзями, які навчаються в університеті, і є дуже талановитими людьми, однак поки що мають гарного достатку. Вона як ніколи поводилась зверхньо по відношенню до них, за що мені було соромно.
Наступним дзвіночком було те, що я запросила її до себе в квартиру, і їй не сподобалось. Не інстаграмно, а значить фігня. Але є момент: вона живе в гуртожитку, а сама не знімає квартиру у столиці, тому поки так і думає, поки не почала шукати варіанти)
Місяць тому у неї було день народження, я вже придумала подарунок, як вона скинула свій віш-лист, у якому були речі по 3-5 тисяч гривень, що апріорі не нормально, адже в кожного різний бюджет (були запрошені і люди із якими ми разом виросли і довгий час товаришуємо), і це потрібно враховувати. Коли я запитала чи можу я подарувати їй те, що запланувала сама відповідь була така: "Я хочу мати тільки потрібні речі, якісні, а не все підряд. Не треба дарувати мені інше, особливо що придумала ти". Звісно, що я була трішки в шоці, адже я ніколи не скупилась на подарунки людям, бо я люблю дарувати. Але добре.
Ну і далі якісь такі дрібні моменти довели до того, що я не витерпіла і сказала їй все що думаю. Я виявилась токсичною і винною. Отак. Я вирішила після цього всього припинити спілкування. Колись ми помиримось, але такої дружби як була раніше вже не буде. Це не та людина з якою я товаришувала довгий час.
Отак буває іноді. Я розчарована, але нічого не зробиш. Кожен робить власний вибір. Вона зробила свій, я свій.
Такі от справи. Захотілося виговоритися тут.
Дякую всім за увагу, до наступних зустрічей!