Привіт усім!
У минулому дописі я розповідала, що не так давно їздила додому, на свою рідну Полтавщину. До цього я не була у власній домівці аж з жовтня і за цей довгий час встигла скучити за всими речами, які раніше були для мене такими рутинними.
Перш за все я хотіла побачити своїх друзів і погуляти з ними як це було раніше. Тож, перед тим як їхати в рідні краї, я написала своєму найкращому другові, який зараз живе у Харкові, щоб він теж приїжджав додому. І, на щастя, йому це вдалося.
Тож, у перший же день ми зібрали нашу колишню компанію як зазвичай: вдома у нашого холостого друга-музиканта, замовили їжі, купили напоїв і погнали гуляти. Тут ви могли подумати, що це якась мега-пʼянка із гучною музикою і таким іншим, але ні, на справді, це піца, пиво і настільні ігри з розмовами. Гучні вечірки лишились у 11 класі. За це я і любила наші вечори раніше, адже ми збирались щоб просто затишно і весело провести час один із одним. Деякими днями я особливо сумую за такими вечорами.
На жаль, повний склад нашої компанії не вдалося зібрати, адже всі тепер дорослі люди із дорослими проблемами, і в когось робота, відносини і т.д. Проте, постійні її члени, себто, ті, хто завжди був присутній там цього разу були.
Три дні - стільки я провела вдома. Це мало, звісно, але зважаючи на теперішній стиль життя та кількість вільного часу, це здається розкішшю. Я надзвичайно рада, що мені вдалося побувати вдома, у тій атмосфері, де я провела більшість років свого життя.
Зрозуміло, що я надзвичайно сильно хочу поїхати у рідні краї ще, надовше, але сказати коли саме випаде така нагода - неможливо. Ну нічого, побачимо. Головне не сумувати, а сповна насолоджуватись своїм теперішнім життям. Дякую всім, до зустрічі!
Hello, everyone!
In my last post, I told you that I recently travelled home to my native Poltava region. Before that, I hadn't been in my own home since October, and during this long time I missed all the things that used to be so routine for me.
First and foremost, I wanted to see my friends and hang out with them like I used to. So, before I left for my homeland, I wrote to my best friend, who now lives in Kharkiv, to come home too. And, fortunately, he did.
So, on the very first day, we gathered our former company as usual at our single musician friend's house, ordered food, bought drinks and went for a walk. You might think it was some kind of mega-party with loud music and everything, but no, it was actually pizza, beer, and board games with conversations. The loud parties were left for the 11th grade. That's what I loved about our evenings before, because we used to get together to just have a cosy and fun time with each other. Some days I miss those evenings especially.
Unfortunately, we couldn't gather the full composition of our company, because all of us are now adults with adult problems, and some of us have jobs, relationships, etc. However, the regular members, that is, those who have always been present, were there this time.
I spent three days at home. It's not much, of course, but given my current lifestyle and the amount of free time I have, it seems like a luxury. I am extremely glad that I was able to visit my home, in the atmosphere where I spent most of my life.
It is clear that I want to go back to my native land for as long as possible, but it is impossible to say when exactly I will have the opportunity. Well, that's okay, we'll see. The main thing is not to be sad, but to fully enjoy my present life. Thank you all, and see you soon!