Цирк з воронами

Ну, будемо чесними, з врвновими завжди цирк. Але сьогодні вони явно ішли на рекорд!
So
Приїхали два вороненя: Карлуша та F-16. Карлуша трохи старший і менш ручний, F-16 – мамина золота дитинка, з голови не злазить. Поки були зливи, вони жили в кімнаті. Але вчора я переселила їх до вольєру. За півдня і ніч вони адаптувалися і мабуть вирішили, що можна починати.

Тут треба сказати, що в їхній вольєр ще є вихід з кімнати, де живуть Чоколо і Пончик. Обидві собакси обожнюють все живе, тож для ворон абсолютно безпечні. Але ворони на те і ворони, щоб знайти пригоди на свої хвостові пірʼя.

Чую – каркання, шум, шкандаль! Біжу. От ви мені скажіть, що треба мати в голові, щоб прийти до собакс в кімнату, знайти липучку від комах, яку я припендюрила спеціально так, щоб жодна тваринка не приклеїлася, приклеїться до неї лапами й хвостом і в такому вигляді якось переміщуватися по кімнаті й голосно матюкатись? Собакси в шоці! Чоколо звалила, щойно я привідкрила двері, Пончика здається трохи паралізувало від цієї сцени.

Ну, ОК, липучку від ворони відірвала, …. чи ворону від липучки, якість відчистила пірʼя, випустила в вольєр.

Проходить десь година. Каркання, шум, шкандаль! Дубль два.

Біжу до кімнати, дивлюся у вікно в вольєр. В вольєрі три ворони! Протираю очі. В вольєрі три ворони! Мої малі сидять тихесенько, незвана третя матюкається, шарахається по вольєру й шукає мабуть ту диру, через яку вона туди влізла. На груші трохи далі сидять ще три ворони і мабуть ржуть.

Я багато разів спостерігала спроби звалити з вольєру, но щоб от так добровільно залізти… Ладно, пішла, відчинила їй, вона щаслива звалила. А шкода… Я, коли її побачила, дуже розраховувала, що вона малим покаже, як правильно їсти дзьобом і кігтями. Але бідолашна так перелякалася, що навіть від обіду відмовилася.

До речі, дирку в вольєрі я таки знайшла. На самому даху. І таку, що дійсно влізти можна, а от вилізти - вже ні.