Dura lex 😉Трохи корисної юридичної інфи

_{pic credit}

Вітаю, друзі!

Розбиралася тут із питанням, а що у нас, власне, зі шлюбами в цих ненормальних умовах. Точніше з їх реєстрацією. І знайшла інформацію, що може бути дійсно корисною насамперед тим, хто або перебуває на окупованій території, або колись отримував там якісь документи.

Отже, поїхали.

Основний закон, до якого насамперед слід буде сунути носа, це Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. Якщо ми кажемо про документи, то нас цікавить насамперед стаття 9 Незаконні органи, їх посадові та службові особи. І визначає ця стаття, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (ч.2), а як наслідок і будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Поки ще звучить невтішно. 😕

Але з початком повномасштабного вторгнення до ч. 3 цієї статті було внесено зміни (Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України”) і додано, що виключенням є документи, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території. Вони є дійсними не самі по собі, а пізніше мають бути додані до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану і органи реєстрації актів цивільного стану нададуть вам вже нормальний документ нормальної країни, а не оркостану. Закон про це набрав чинності 7 травня 2022 року.

Ну ОК, скажете ви, але закон не має зворотної сили. Що робити тим, хто вже перебував на окупованих територіях до 7 травня 2022 року і змушений був отримати там якісь документи окупаційної влади?

І ось тут найцікавіше. Як би там не було, а ми не перша країна, яка опинилася в стані війни. І вже існує певна міжнародна практика з цього питання. Так, ще у 1971 році питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так само і практика Європейського суду з прав людини має низку рішень з цього питання.

Подивившись на це, та оцінивши, що наші суди та органи державної влади не завжди звертають увагу на такі дрібниці, як те, що статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, Верховний суд України у постанові Верховного Суду України у справі №759/1443/22 від 16.11.2022 року вказав на те, що суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Тобто ситуація, якщо документи про реєстрацію народження, смерті або шлюбу були видані на окупованій території до 7 травня 2022 року не є безнадійною: просто звертаємось до суду і посилаємось, у тому числі, на «Намібійські винятки».