Якщо вавка в голові – буде дирка в животі 😈

Ой, а хто це у нас такий гарний одразу у двох післяопераційних комірах? Та це ж Пор-Тос. Ага, той самий, якого так вдало прооперували і якому за кілька днів мали б вже зняти шви. І воно б так і було, якби це опудало не зняло їх самостійно! Ну матері ж проблем і нервів замало, та й грошей зайвих дофігасє.

Приїжджаємо на обробку, перегортаємо цю морду з ганчірок, а там в пузі просто дира! Прям шоу «Все, що ви хотіли знати про те, що внутри собакси, але боялися спитати!». От це добре, що я в принципі не з тих, хто втрачає свідомість на емоціях, а то було б вету ще зайвого клопоту.

Ну що… кожна дія має наслідки. Зробили місцеву анестезію і стали шити цього красапета. Він, щоправда намагався втекти, але тут я вже рявкнула. Бо я точно знаю, що це неприємно, але не боляче, причому знаю не теоретично. На диво це подіяло і собаксу ми зашили.

Тепер все спочатку - їздити на обробки, бо сама я його не оброблю, він видірається так, ніби з нього шашлик готувати будуть. От хто-хто, а цей хлопець точно просто так не дасться.

На зворотньому шляху заїхали на Укрпошту. Ніколи б при здоровому глузді не замовила нічого з доставкою на Укрпошту, але мене ніхто не питав. А працює вона у нас лише три дні на тиждень.

А приїхали акустичні панелі для собачої кімнати. Я звичайно ржу, що це буде караоке-бак «У Умочки». А крім жартів, просто вирішила спробувати. Бо я ж з дому вийти не можу! Взимку ще нічого, вікна у всіх зачинені. А от влітку буде не те щоб катастрофа, але… Ще треба буде докупити до цього товсту фіранку.

Звичайно я не витримала і одразу почала все це лепити на стіну. Виходить та нічого. Тільки не можу вирішити, що мені робити з відкосами. Хоча є одна ідея, може завтра реалізую. Якщо так - то покажу.

Саму кімнату хочу по приколу зробити в фіолетових тонах, докупити підсвітку і банер з кроликом з «Аліси» на стіну. Ну і собаксам поставити крісла і старий комп, щоб мультики дивилися. Ага, кожен божеволіє по-своєму 😉