"На Західному фронті без змін" викошує BAFTA-2023

Знаєте, дуже складна історія дивитися фільм про війну, що має антивоєнний посил, коли за вікном та сама війна. Дуже складно абстрагуватись, але в цьому випадку доведеться. Доведеться спробувати оцінити його як мистецтво. Тим більше, що основній ідеї, яка закладена в цьому фільмі, вже багато років.

Сюжет

Я думаю, що багато хто з нас читав однойменний роман Ремарка, тому заглиблюватися в сюжетний переказ не має сенсу. Основна тема тут — як залишитися людиною в той момент, коли все людське всередині тебе вмирає. Ні, навіть не вмирає, а знищується до рівня «розсипалося на порох». А саме це війна і робить з головним героєм та всіма тими, хто зустрічається на його шляху. Зустрічаються... і йдуть у вічність. Така військова істина.

Еріх Марія Ремарк — прекрасний письменник і великий гуманіст — створив досить переконливе посилання, як йому здавалося, ніколи більше не розпочинати війни. Особливо такі великі війни. Мабуть, запоребриком цю книгу в школах не викладають, як і «1984» Оруелла… Але повернемося до фільму.

Як знято

Що чудово вийшло у режисера фільму Едварда Бергера та його команди — це передати відчуття хаосу та холодного страху, який пронизує весь фільм наскрізь. Чимало в цьому заслуги й композитора (Фолькер Бертельманн). Нагнітаючий та мінімалістичний саундтрек буде з глядачем увесь фільм. Сцени боїв поставлені з голлівудським розмахом і в українському дубляжі часом забуваєш, що дивишся все ж таки європейське кіно.

Окремо варто зазначити роботу оператора. Камера занурює нас у атмосферу настільки, що часом хочеться поставити на паузу та видихнути. Мимоволі проводиш аналогію з «1917» Сема Мендеса, хоча останній, мабуть, виграє за рахунок чудово обіграної технології одного довгого кадру.

Актори

Що за акторів. Я не сказав би, що хтось сильно виділяється або прям кидається в очі. Немає тут яскравих ролей та монологів. Та й не потрібні вони, якщо чесно. Люди статисти у цьому театрі жаху, болю та страху.

В іншому все по класиці. Головний герой згодом розуміє, що десь усе не зовсім так, як описують у військових романах. Головний лиходій — це, звичайно, кабінетний генерал, готовий могилізувати не одну сотню бійців за свої невгамовні амбіції... Хоча — ні. Лиходіїв тут все ж таки два. І головний, звичайно, це війна, яка вміло перемелює людей та їхні долі.

BAFTA та висновки

BAFTA-2023 роздала, як мені здалося, абсолютно всі номінації "На Західному фронті без змін". Тут і «Найкращий фільм року», «Найкращий фільм іноземною мовою», «Найкращий композитор», «Режисер», «Сценарій», «Оператор» та «Звук»… Чесно, я взагалі не можу пригадати, щоб німецьке кіно отримувало таку кількість британських нагород...

Я не рекомендував би це кіно людям вразливим і тим, хто не може абстрагуватися на час перегляду від подій сьогодення… Простіше відкласти це кіно «на потім». Все ж таки наша щоденна трагедія — це наразі величезний емоційний виплеск… Та й «посил», закладений в цьому фільмі, завдяки постійному ІПСО наших «північних сусідів» виглядає, м'яко кажучи, сумнівно. Але треба пам'ятати, що "посилу" цьому вже багато десятків років. І рано чи пізно настане час, коли він знову стане актуальним.

В іншому — цей фільм безперечно вартий уваги. Це справді одна з найсильніших кінокартин року… Цілісна, добре знята і майстерно зрежисована. І якби зараз не було війни — я точно рекомендував би це кіно до перегляду всім без винятку.

Дивіться гарне кіно. Все буде Україна!