Тепер, напевно, уже всі бачили фільм "Секрет", його можна вважати старим. Я подивився його вперше ще в 2009 році. У фільмі весь цвіт світових, як то каже Паша Роллс-Ройс, шизотериків, від Ронди Бьорн до Джо Діспензи, натхненно проповідують силу наших думок і магнетизм закону притяжіння.

Такого ви ще не бачили. "Грошовий магніт", який притягує картини Ван Гога. Частинами.

Тоді, в 2009-му, фільм мене дуже надихнув, я подумав, що в цьому явно щось є, бо стало світліше навіть від одного перегляду. Тому прийнявся юзати основні принципи з ігровим азартом. Багато що дійсно спрацювало, моє життя кардинально змінилося вже в тому ж 2009-му році. Оглядаючись назад, з ностальгією згадую ту ще дещо наївну віру, з якою я тоді це практикував. Мабуть, саме тому все так добре і спрацювало. Бо тепер я знаю в тисячу разів більше, але такого натхнення і наївності, які б дозволяли занурюватися в процес повністю, по самі вуха, давно не маю й близько.

Be my lover

Оце спрацювало так спрацювало! Але ще "треба правильно загадувати бажання", щоб у бонус до всього хорошого не отримати ще й биткою по голові.

До знайомства з фільмом "Секрет", я слухав в основному "важкий рок". А після перегляду фільму усвідомив, що це дійсно деструктивна музика, яка, говорячи мовою вже 2020-х років, понижує мої фібрації. В моєму житті тоді траплялися регулярно бійки, я часто лупив то одного хама, то іншого. Тоді здавалося, що кожен третій просить по морді, а в Біблії сказано: "Просящєму в тебе - дай". Але після перегляду "Секрету" я сгріб усю свою колекцію хеві-металу, і...викинув. Замість того став думати, який би собі підібрати плей-лист із презренної попси, щоб себе прокачувати на позитив. І от, серед пісень, які я відібрав, була "Be my lover" La Bouche.

Суть мого ноу-хау, практики з музикою, заключалася в тому, щоб слухати її не просто як музику, а як аудио-візуалізацію. І як обязаловку, обов'язково щодня я постановив виділяти собі півгодини на прослуховування лежачи в наушниках одного і того ж плейлиста з одними і тими ж самими "мегапозитивними" піснями.
Через 4 місяці такої практики в мене дійсно з'явилася чудова дівчина, і видалося надзвичайно жарке літо. Додому я почав регулярно повертався на світанку, а точніше ледве приволакував ноги, до краю заїзжений.

І коли вже восени я вперше повів її в кафе (раніше нам було якось не до того), ми сіли за столик, почали гортати меню, і раптом...з плазми, яка висіла на стіні і віщала канал М1, заграла пісня La Bouche ''Be my lover''... Я прифігів. Вищі сили немов нагадали мені: "Ну от, ти просив лавер, ми дали тобі лавер, а ти навіть не зрозумів досі паралелі, забув..."Дійсно, це було наче нагадування, бо пісня ж стара, 1996 року, її по ТВ давно не крутять, а тут раптом поставили, та ще й в самий підходящий момент.

Все чудово, але я вже натякнув спочатку, що бажання треба замовляти правильно. Бо моя подруга так і залишилась на роки "лавер", так і не стала мені дружиною. Воно ж скільки не вживай для пристойності епітет "громадянська дружина", я вважаю, що це ніяка не дружина, а все та ж коханка. Але на що нарікати? Все ж вийшло, як в пісні.

Робота моєї мрії

Також восени мати придивилася собі в газеті об'яву цікавої роботи. Ми з нею дружимо, якщо їй треба піти полікувати зуб, чи щось таке, я її обов'язково відвезу на таксі чи відведу під ручку. Так і тоді, мати попросила просто за компанію сходити з нею на співбесіду, бо вона хвилюється.

Ми прийшли. Невеличкий актовий зал на 20 стільців зі спинками, десь 15 з них зайняті шукачами роботи. Перед ними біля "плазми" чувак в вельветових штанях і шовковій сорочці, коротше в дорогому одязі – віщає самовпевнено, як капітан на палубі корабля. І що саме дивне, в сусідньому залі видно ще 20 ліжок з якимись приладами.
"Чортове МЛМ" – подумав би я зараз. Але тоді просто зацікавився: "Що в біса воно таке?" Сів позаду врозвалочку (я ж прийшов не на співбесіду, а просто привів матір). Чувак в шовковій сорочці почав задавати шукачам роботи заковиристі питання. Оскільки через раз всі мовчали, а я міг відповісти, то після довгої паузи, переконавшись, що ніхто відповідати не буде, говорив відповіді (просто так, оживити мляву розмову, я ж люблю показати розум або його нестачу). Коротше кажучи, в кінці співбесіди, чоловік в шовковій сорочці запропонував роботу мені. А я подумав: ну, в принципі можна спробувати. Це була моя сама розслаблена і нахабна співбесіда в житті, а результат самий кращий. Але "Секрет" врубився на повну трохи далі. Коли я пройшов перші 2 тижні стажування, мені віддали бейджик з написом "Богдан Васильович. Стажер" і вручили новий, з написом "Богдан Васильович. Консультант". Прийшовши додому, я по приколу заклеїв білим папером для цінників напис "Стажер", і написав зверху "Директор"...І вже в лютому я став в тій компанії директором магазину, пройшовши менш, ніж за півроку це кілька карьерних ступеней (Спеціаліст, Менеджер, Управляючий процесом). В лютому в мене з'явився черговий оновлений бейджик, на якому вже не по приколу, а насправді значилося "Богдан Васильович. Директор". Той період тривав ще десь 7 з половиною років, тобто цей поворот був доволі вагомим в моєму житті.

Резюме

Що сказати для висновку, щоб вас не перевантажувати історіями? Це працює. Але не відносьтеся до цього серйозно – тоді це не працюватиме. Грайтеся з цим. Саме тоді це й працює. Отримуйте по приколу задоволення від процесу, як від гри. Настрій має бути приблизно як у чотирьохлітнього ідіота, який бігає по дитячому садочку з рулем від автомобіля, і сам диринчить ротом, імітуючи двигун, але при цьому безумовно ловить кайф від самого себе в моменті і відчуває себе альфою (у порівнянні з іншими, у кого зараз руля ніхренаськи немає). Йому 4 роки, життя вдалося, руль в руках, він сексі і він know it. Щось типу того. Має бути ненаграним і не притягнутим за вуха занурення у подібні стани (афекти) – ось тоді повноцінно і включається в роботу "Секрет". Звісно, чим старші ми стаємо, тим могутнішою в нас стає раціональна частина і тим складніше буває зупинити аргументи розуму і зануритися у гру. А просто крутити в голові по тищустопісят раз якусь афірмацію по принципу "хороший дятел усе продовбить" – працює слабко. З цим треба гратися не без гумору, добиваючись у себе емоційного відгуку. Магія починається з того моменту, коли до вашої афірмації (інформаційної частини процесу) підключається емоція (енергетична частина процесу), при чому не просто емоція, а емоція, яка співпадає з афірмацією по частоті. Це створює "когерентний сигнал", якщо говорити мовою фізиків. І Всесвіт, як той Станіславський, вірить тільки в когерентний сигнал, й відповідає реалізацією на наш когерентний сигнал.

✍ Богдан Карасьов, 30 червня 2023 р.
Усі картинки унікальні.

• В пості включений режим 25% бенефіціарські для @ukraine-steem 🚀