Привіт усім!
Музика буде в кінці, а почну сьогодні з шахів. Мені й досі не дають спокою мільйонні фонди на турнірах, це принаймні потенційна можливість на майбутнє заробити пристойну суму грошей. Давно очевидно, що мріяти про гроссмейстера не варто, проте турніри є дуже різного рівня. Я вже приймав участь у турнірі з грошовими призами, проте не зайняв там призового місця.

Отже, в останній тиждень спробував покращити свою гру в шахи за рахунок легкого допінга і почав приймати ноотроп пірацетам. Не тричі на день як по інструкції, а по мінімуму, так би мовити для профілактики: по 200 мг зранку, 1 раз на день, а потім збільшив до 400 мг зранку. Як не дивно, в шахи грати краще не став, від слова взагалі. То виграю, то програю, як і раніше...і в результаті топчуся на одних рівнях. Але щоб дію препарата не відчував, то не можу сказати, як раз навпаки, бо настрій у фоні погіршився дуже істотно. Хронічно з'явилася дратівливість, і стало менше радості. Я такі речі дуже відчуваю, бо зазвичай мені притаманна певна вмиротвореність і радісність, яка навіть "заражає" оточуючих (люди з юності мені кажуть, що в моєму товаристві дуже заспокоюються). Тож я скоро зрозумів, що вплив пірацетаму негативний, і спершу зменшив дозування знову до 200 мг, а потім і зовсім припинив приймати препарат. Сьогодні настрій вже покраще, як казав Т-800 "Я повернувся".

Мій вердикт: пірацетам доволі херовастий препарат, принаймні індивідуально для мене. Навіть, якби він покращив гру в шахи, я б не став його приймати далі, ібо нафіг так мучитись.
Можливо, в когось буде інакше, бо кожна людина має унікальний біохімічний профіль, і інколи те, що для одних працює добре, у інших може призвести до негативних наслідків. Пірацетам впливає на нейротрансмітери в мозку, зокрема на ацетилхолін та глутамат. Ці хімічні речовини важливі для пам'яті та навчання, але їх надмірна або недостатня активність може впливати на емоційний стан і викликати дратівливість або пригнічений настрій. Експеримент показав, що очевидно, у мене з ацетилхоліном і так все добре, і його не треба підвищувати.

Щодо афірмацій: вони дійсно впливають на поведінкові реакції і поступово перебудовують певні грані особистості, проте вони не впливають так явно на когнітивні здібності. Хіба що (якщо продовжити вже зачеплену тему шахів) мені прийшла ідея почати системно грати з довгим рокіруванням, яке мало хто застосовує взагалі. В результаті, частину ігор я дійсно почав блискуче вигравати, бо (метафорично кажучи) людям незвично боксувати з лівшою. Але іншу частину ігор я почав не менш дебільно програвати, бо сам ще не звик до довгого рокірування. Так що з цим потрібен час і більше практики.
У вдалих іграх це дійсно чудово виходить. Я бачу як суперник вибудовує всю атаку на королівський фланг, а сам навмисне якомого довше не роблю рокірування. Потім, коли роблю несподівано рокірування не на королівський, а на ферзевий фланг, весело відмічаю, як суперник "підвисає" і довго думає, явно такого не очікувавши.

Нестандартні ходи, такі як рокірування на ферзевий фланг, справді можуть поставити суперників у незручне становище, оскільки вони звикли до більш передбачуваних стратегій. Проте потрібно ще добре опанувати нестандартний підход самому, що я поки не реалізував. Тож ідея в процесі обкатування.

Отже, мій експеримент з пірацетамом дав мені розуміння про те, що фармакологічні підходи не завжди працюють так, як очікується, особливо коли йдеться про творчі чи когнітивні процеси, і якщо я хочу продовжувати вдосконалювати свою гру в шахи, можливо, краще зосередитися на інших аспектах, таких як психологічна витривалість або інтуїтивні рішення / непередбачувані стратегії.

DJ Bogdᛃn - Come as you are (Instrumental wareHOUSE remix by Nirvana)

Обожнюю басову партію з "Come as you are", це було одне з перших, що я навчився грати на гітарі, ще років у 17. В реміксі ця партія обиграна з легким дріблінгом, ближче до "бондівського" манеру. Є ідея далі спробувати додавати до певних прим і реальне тремоло, таке як у James Bond Theme.

В Тік Тоці вже 481 перегляд, а в Ютубі 6. Ви щось розумієте про соцмережі напередодні 2025 року?

На межі 2025-го соцмережі стали не тільки полем для самовираження, але і складною мережею маркетингових стратегій та комунікації. Чи розумію я зараз добре соцмережі? Ні, та навряд чи хтось може. Це окремий світ, керований тепер штучним інтелектом, і тому зі складною непередбачуваною динамікою. Те, що отримує популярність в одній мережі, може залишитися непоміченим в іншій, і причин може бути безліч. Алгоритми змінюються, вони враховують різні показники взаємодії — тривалість перегляду, коментарі, реакції, частоту публікацій тощо. Це складна система, де кількість переглядів чи лайків залежить не тільки від якості контенту, але й від того, як він "прокладеться" через ці алгоритми. Важливо тестувати різні підходи та канали, щоб зрозуміти, що краще резонує з кожною платформою. Продовжувати такі експерименти цікаво, і я поки не збираюся кидати, хоча певна моральна втома прийшла до мене ще з осені. Мабуть, через те, що я надто вже тис і тисну саме на цю сферу. Треба, мабуть, почати більше переключатись. На ті ж шахи, та й криптовалюти, які колись стали для мене золотим дощем, але нажаль давно надихають мене не більше, ніж реклама казино на початку улюбленого фільму. Стіміт одне з дуже небагатьох залишившихся приємних виключень: це проект, який пережив усі шторми криптоіндустрії і показав себе як порядочний. В решті ж, у мене були мережі з тисячами рефералів на десятках криптопроектів, усе це давно або поскамилося або стало не цікаве людям і стоїть мертве. Та можливо настав час пошукати щось нове?

✍ Б. К., 27 грудня 2024 р.