Мрія про море/A dream about the sea

Привіт, друзі.
Літо стрімко набирає обертів. Ось вже минув майже місяць цієї прекрасної пори. Завжди хочеться зупинити мить тепла, сонячних днів та аромату стиглих ягід і фруктів. А ще хочеться на море.
Через окупантів та війну навіть не мрію про наше Азовське чи Чорне, а після підриву Каховської ГЕС, взагалі, стало ще більш небезпечно піддатися бажанню насолодитися морською стихією. Наші прекрасні водойми страждають від кацапських терористів так, як і ми…
Минулого року мені пощастило побувати на узбережжі Північного моря. Це був один день, але емоцій вистачило на весь рік. Більше часу побути біля нього не було можливості. Та ще й хотілося розгледіти місто – Гаагу. Не щодня ж курсуєш вуличками, де вершиться найвища демократія у світі.
Кожне море має свій характер. У північного він неспокійний, навіть суворий. Колір води глибоко-синій, навіть проти сонця. Воно заворожуюче прекрасне. Погляд неможливо відвести від перекочування хвиль та рясної піни біля берегу. В пам’ять мені врізався цей пейзаж – безкрая шумуюча вода, безліч кораблів десь на лінії горизонту, швидкі парусники та чайки, багато гучних чайок, голоси яких зливаються у суцільний ритм із голосом моря. Це пнеймовірно…
До речі з чайками в мене склалися не дуже позитивні взаємини. Але то вже інша історія…

Hello, friends.
Summer is rapidly gaining momentum. Almost a month of this wonderful season has already passed. You always want to capture a moment of warmth, sunny days and the aroma of ripe berries and fruits. And you also want to go to the sea.
Because of the occupiers and the war, I don't even dream of our Azov or Black Seas, and after the explosion of the Kakhovka hydroelectric power station, it has become even more dangerous to give in to the desire to enjoy the sea. Our beautiful water bodies are suffering from the Katsap terrorists just as much as we are...
Last year I was lucky enough to visit the North Sea coast. It was just one day, but I got enough emotions for the whole year. There was no way to spend more time there. I also wanted to see the city - The Hague. It's not every day that you walk the streets where the highest democracy in the world is established.
Each sea has its own character. The northern one is restless, even harsh. The color of the water is deep blue, even against the sun. It is mesmerizingly beautiful. It is impossible to look away from the rolling waves and abundant foam near the shore. I remember this landscape - endless noisy water, many ships somewhere on the horizon fast sailboats and seagulls, many loud seagulls whose voices merge into a continuous rhythm with the voice of the sea. It's incredible...
By the way, I have not had a very positive relationship with seagulls. But that's another story...