письменницькі нотатки — Writer's notes

Доброго ранку, шановна спільното!

Вчора вдалося попрацювати. Ми з дівчатами з студентської групи вигадали собі таку штуку: відкриваємо зустріч в зум і мовчки працюємо разом, воно дещо стимулює,хоча б не відволікатися на сторонні справи. Хоча чесно кажучи воно в мене і без зуба нормально виходить, так що це на мою продуктивність не дуже впливає, але може хоч розширю коло знайомств, бо в мене з цим біда, мало людей, з якими спілкуюся. Збираємося ще те саме зробити вживу, збиратися в кавʼярні рідіт на метро Олімпійська, ось, може в цю суботу вийде. Звісно мені не дуже хочеться їхати так далеко від дому, чи навіть дуже не хочеться, але іноді можна, чому б ні. Це точно буде цікавий досвід, хоча я вже пробувала писати в кавʼярні і знаю, що там мені це вдається гірше.

Сьогодні в мене два тренування ввечері, і я нажаль втратила запал на них ходити, але все одно піду, бо треба якось рухатися, тим більше з тією кількістю часу, яку мене депресія тримає в суто горизонтальному положенні. Сьогодні 17 годин. Ще встигну годинки три попрацювати, сподіваюся хоч щось написати. Намагаюся встигнути поредагувати побільше за першою бетою, поки туди не дісталася друга, щоб не було однакових коментарів. Наче вчора вдалося непогано попрацювати, загалом приблизно сім годин, і текст значно підріс. Тепер треба втримати цю тенденцію, щоб до представлення видавництву вже мати його майже завершеним, а краще суцільно завершеним.

Весь час жену від себе погані думки, а вони скупчаться навколо мене, як токсичний туман, від якого незрозуміло, куди тікати. Тож тікаю з усіх сил у письменництво, це подекуди реально допомагає. Допомагає, коли виходить писати, тому мене так бісить, коли немає натхнення зовсім і я просто сиджу над текстом і не знаю, що з ним робити. Сьогодні вночі коли намагалася заснути зрозуміла щодо однієї сцени, що зробила її занадто комфортною для автора, треба переробити, щоб читачі цього не помітили)) От, тепер думаю, як. Це процес, і процес захопливий.

Ось такі в мене справи, намагаюся вибратись.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Yesterday I managed to get some work done. The girls from the student group and I came up with this thing: we open a meeting on Zoom and work together in silence, it stimulates us a bit, at least not to be distracted by extraneous matters. Although, to be honest, it works fine for me without a tooth, so it doesn't really affect my productivity, but maybe I'll at least expand my circle of acquaintances, because I have a problem with this, there are few people I communicate with. We're going to do the same thing in person, meet at the Ridite cafe at the Olimpiyskaya metro station, maybe this Saturday it will work out. Of course, I don't really want to go so far from home, or even really don't want to, but sometimes you can, why not. It will definitely be an interesting experience, although I've already tried writing in a cafe and I know that I'm worse at it there.

Today I have two training sessions in the evening, and unfortunately I have lost the enthusiasm to go to them, but I will go anyway, because I need to move somehow, especially with the amount of time that depression keeps me in a purely horizontal position. Today is 5 p.m. I will still have time to work for three hours, I hope to write something. I am trying to have time to edit more after the first beta, before the second one gets there, so that there are no identical comments. It seems that yesterday I managed to work quite well, about seven hours in total, and the text has grown significantly. Now I need to maintain this trend, so that before submitting it to the publisher I will have it almost finished, or better completely finished.

I keep pushing away bad thoughts, and they gather around me like a toxic fog, from which it is not clear where to escape. So I escape with all my might into writing, it really helps in some places. It helps when I get out to write, that's why it pisses me off so much when there is no inspiration at all and I just sit over the text and don't know what to do with it. Tonight when I was trying to fall asleep, I realized about one scene that made it too comfortable for the author, it needs to be reworked so that the readers don't notice it)) Now I'm thinking how. It's a process, and the process is fascinating.

That's how I'm doing, trying to get out.

With love, your Foxy