Письменницькі нотатки — Writer's notes

Доброго ранку, шановна спільното!

Пройшов третій день повернення до активної роботи, і поки що все більш менш добре. Продовжую редагувати текст, і наразі в мене зʼявилася ще одна бета, хоча чесно кажучи я вже не очікую від неї редагування, бо бачу, що хто новий приходить вже майже нічого не виправляє. Воно й добре, це означає, що нема вже чого виправляти, і це тішить.
Сьогодні з ранку отримала шматочок домашнього завдання, треба було відправити фрагмент тексту 2-3 тисячі знаків викладачу, щоб він зробив редагування. Отримала його назад. В принципі там все добре, тільки от вона повиправляла імена на кличний відмінок. Все люблю в українській мові, окрім цього. Це просто ненавиджу. Він так спотворює імена, що капець, мені настільки це ріже вухо, що аж зуби крошаться, не можу це не чути, ні читати. І от дивлюся я на свій текст з цим іменами у кличному, і розумію, що це капець. Причому скільки читаю книжок українською - не бачу, щоб так робили. То може й не будемо?

Ввечері знову сьогодні маю два тренування, і цього разу сподіваюся, що я їх переживу. Минулого разу не пережила суто через те, що був треш з опаленням, а коли суцільно холодна зала, лише трохи тепліша за вулицю, займатися на пілоні тупо неможливо. Теплою дупою по холодному металевому стовбуру - ну таке. І я просто пішла, бо була ну дуже зла на тих чуваків, що ремонтували проводку. Сподіваюся вони її вже полагодили, бо ще один такий день я не витримаю.

Неуклінно наближається день подачі текста у видавництво, вже завтра нам мають дати графік консультацій з кураторами, але я вже дуже стомилася нервувати з цього приводу, тож просто чекаю у тихому відчаї. Без нервів)). Просто сподіваюся, що все вийде, і навіть вже не знаю, чи буду спроможна радіти, якщо так все й вийде. Бо стільки вже нервів витратила, що реагувати більше немає, чим. Тож просто чекаю.

Ось такі справи. Зараз зроблю каву і буду працювати далі, поки не прийде час йти на тренування.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

It's been three days since I've returned to active work, and so far everything is more or less going well. I continue to edit the text, and now I have another beta, although to be honest I don't expect any editing from it, because I see that the new ones who come in almost don't correct anything. That's good, it means that there's nothing left to correct, and that's nice.
This morning I received a piece of homework, I had to send a fragment of text of 2-3 thousand characters to the teacher so that he could edit it. I got it back. In principle, everything is fine there, except that she corrected the names to the vocative case. I love everything in the Ukrainian language, except for this. I just hate it. He distorts the names so much that it's a pain in the ass, it hurts my ears so much that my teeth are grinding, I can't help but hear it or read it. And so I look at my text with these names in the callsign, and I understand that this is a joke. And how many books I read in Ukrainian - I don't see that they do this. So maybe we won't?

I have two training sessions again this evening, and this time I hope that I will survive them. Last time I didn't survive purely because the heating was crap, and when the hall is completely cold, only slightly warmer than the street, it is stupidly impossible to work out on the pole. Warm ass on a cold metal trunk - well, that's it. And I just left, because I was really angry at those guys who were repairing the wiring. I hope they've fixed it already, because I can't stand another day like this.

The day of submitting the text to the publisher is approaching, tomorrow we should be given a schedule of consultations with the curators, but I'm already very tired of being nervous about this, so I'm just waiting in quiet despair. No nerves)). I just hope that everything will work out, and I don't even know if I'll be able to be happy if it does. Because I've already spent so much nerves that there's nothing more to react to. So I'm just waiting.

Here are the things. Now I'll make some coffee and keep working until it's time to go to training.

With love, your Foxy