Ховаюся від світу - ну таке)) — Hiding from the world - that's OK)))

Доброго ранку, шанована спільното!

А що, хтось планував ще й сніг цієї зими? Жах-жах, я вже не планувала)) Я вже думала, що все повільно перетече в весну)) Але схоже, що шматочок зими все ж таки буде, ми з малими лишили на ніч відчинене вікно і позамерзали. Ну таке, тепер будемо знати.

Третій день поспіль не можу себе змусити вранці підвестися з ліжка. Сьогодні поки що краще не стало. Ну, не втрачаю сподівань, може краще стане завтра, або післязавтра. Буду продовжувати відслідковувати прогрес, може зрештою він все ж таки зʼявиться. Просто зараз щось пішло не за планом і треба дати собі послаблення, памʼятати, що краще я зараз буду дбайливіше і поблажливіше ставитися до себе, ніж через кілька тижнів знову опинюся в божевільні. Нам треба такий результат? Ні, такий результат нам точно не треба.

Тому потихеньку працюємо, знизивши навантаження вдвічі. Ходимо на тренування. Ось, сьогодні як раз піду знову. Наче після неділі я вже відновилася і сподіваюся, що сьогодні в мене вийде трошечки більше, ніж минулого разу. Ось так маленькими кроками я сподіваюся все ж таки до чогось дійти. Потихеньку, не одразу, як я люблю. Цього разу - потихеньку.

Тому зараз дописую цей допис, намагаюся не жерти себе за те, що знову три зайві години замість того, щоб плідно працювати, ховалася під ковдрою навіть не сплячи, а просто ховалася від оточуючого світу. Так працює моя грьобана тривожність, і дуже важко з нею щось зробити. Чоловік каже поки що її не чіпати, дати собі кілька днів або навіть тиждень прийти до тями. Напевно саме так я і зроблю. Ну хто ж знав, що одна кончена розмова мене так вибʼє, а так і сталося. Тепер маю розбиратися з наслідками.

Нічого, розберуся. Не гризу себе, дописую допис, роблю каву, і сідаю працювати той час, що лишився. Так, на три години менше. Але чотири години все ще є, і це, як говорить мій чоловік, більше, ніж роль. Тому вважати, що зовсім не працюю, я теж не маю права, хоча і не працюю стільки, скільки мені б хотілося.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

And what, did anyone plan for snow this winter? Oh my, I didn't plan for it anymore)) I already thought that everything would slowly flow into spring)) But it seems that a piece of winter will still be there, the little ones and I left the window open overnight and froze. Well, now we'll find out.

For the third day in a row, I can't force myself to get out of bed in the morning. Today hasn't gotten any better yet. Well, I'm not losing hope, maybe it will get better tomorrow, or the day after tomorrow. I'll continue to monitor progress, maybe it will eventually appear. It's just that something went wrong now and I need to give myself a break, remember that it's better for me to be more careful and indulgent with myself now than to end up in a crazy asylum again in a few weeks. Do we need such a result? No, we definitely don't need such a result.

So we're working slowly, reducing the load by half. We're going to training. Well, today I'm going again. It's like after Sunday I've already recovered and I hope that today I'll be able to do a little more than last time. That's how I hope to get something done with small steps. Slowly, not immediately, as I like. This time - slowly.

So now I'm writing this post, trying not to beat myself up for spending another three extra hours hiding under the covers, not even sleeping, but simply hiding from the world around me. That's how my fucking anxiety works, and it's very difficult to do anything about it. My husband says not to touch it for now, give yourself a few days or even a week to come to your senses. I'll probably do that. Who knew that one long conversation would knock me out like that, and it did. Now I have to deal with the consequences.

Never mind, I'll figure it out. I don't beat myself up, I finish writing the post, make coffee, and sit down to work for the remaining time. Yes, three hours less. But there are still four hours, and this, as my husband says, is more than a role. Therefore, I also have no right to think that I don't work at all, although I don't work as much as I would like.

With love, your Foxy