Письменницькі нотатки - пауза — Writer's notes - pause

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, вчора мені вдалося аж на цілих три години відволіктися від редагування тексту і пожити нормальне життя. Сходила на тренування, і навіть не дуже в собі розчарувалася, чомусь моє тіло вирішило, що не буде демонструвати мені дива дубовості, а навіть трошки продемонструє, що на щось здатне. Правда ось сьогодні зранку я ледве рухаюсь, але до цього я була морально готова. ОК, переживемо. Тепер головне не пропустити наступне тренування, а потім наступне, і взагалі більше не пропускати і втягнутися наново в режим, щоб це знову стало звичкою, бо я її зовсім втратила з усіма своїми письменницькими перипетіями, треба терміново це виправляти.

Після тренування кулею прибігла додому, бо мала лекцію, але швидко зʼясувала, що можна було не бігти, а взагалі й залишатися й на друге тренування, бо очікувала нормального лектора, а виявився якийсь чувак у кепці (одразу в мене мінус 10 до авторитетності), який двох слів звʼязати не міг. Коротше, я там і не зрозуміла, що він взагалі намагався сказати, і через сорок хвилин лекцію вимкнула, вирішила натомість краще відпочити. Подивилася трохи серіал, попоїла, поприбирала.

А потім прийшли вечірні траки від бета, і я не витримала знову сіла редагувати. Правда, протрималася недовго, всього кілька годин, бо й правок було не дуже багато, і швидко втекла далі серіал дивитися, а потім спати. На диво швидко заснула. Сьогодні планую продовжити редагування, а взагалі за вихідні хочу його вже закінчити і передати текст наступній беті, щоб знову зробили вичитку від початку до кінця. Кожна наступна бета прискіпливіше за попередню, ось так:)

Отже, такі справи.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, yesterday I managed to distract myself from editing the text for three hours and live a normal life. I went to the gym, and I wasn’t even really disappointed in myself, for some reason my body decided that it wouldn’t show me the wonders of oakiness, but would even show a little that it was capable of something. True, this morning I can barely move, but I was mentally ready for this. OK, we’ll survive. Now the main thing is not to miss the next workout, and then the next, and in general not to miss any more and get involved in the regime again, so that it becomes a habit again, because I completely lost it with all my writing adventures, I need to urgently fix this.

After the bullet training, I ran home because I had a lecture, but I quickly found out that I shouldn't have run, and that I should have stayed for the second training because I was expecting a normal lecturer, but instead there was some guy in a cap (I immediately got minus 10 for authority) who couldn't put two words together. In short, I didn't understand what he was trying to say at all, and after forty minutes I turned off the lecture, deciding instead to rest. I watched a little TV series, had a drink, and cleaned up.

And then the evening tracks from the beta came, and I couldn't stand it and sat down to edit again. True, I didn't last long, only a few hours, because there weren't very many edits, and I quickly ran away to watch the series again, and then to sleep. Surprisingly, I fell asleep quickly. Today I plan to continue editing, and in general I want to finish it over the weekend and pass the text to the next beta so that they can proofread it from beginning to end again. Each subsequent beta is more meticulous than the previous one, like this:)

So, that's how it is.

With love, your Foxy