Доброго ранку, шановна спільното!
Вчора був другий день, відколи я повернулася до роботи, і поки що все йде більш-менш нормально. Звісно, з бетами було набагато веселіше, але й сама редагування зрештою закінчу, не такий вже й складний процес, якось впораюся. Хоча наснаги до нього я так і не відчула, все одно йде важкувато, бо вже дуже втомилася від тексту першого тому і хочеться на щось переключитися.
Вчора відбетила шматочок першої дівчини, яка ризикнула надіслати мені свій текст і відчула, що з нею ми не спрацюємося. Дуже в неї кучерявий стиль, таке мені читати нудно і важко, і дуже в неї сюжет розпадається, вона намагається одночасно задіяти забагато сюжетних гілок. Тому я зробила їй перші 40 сторінок, бо обіцяла, мій мозок мало не вибухнув, але взяти її на повну бету відмовила. Нічого страшного, таке теж трапляється, це нормально.
Вчора мала на меті сходити на два тренування і стався повний капець. Приходжу - вся будівля темна, зал темний. Ну добре, зайшла, сіла, чекаю на тренера і групу. Зазвичай я приходжу перша. Приходить тренер - зʼявляється світло. Думаю, ОК, може я якось не так натиснула вимикач. А виявляється ні, якісь чоловіки щось там крутять з проводкою, і світло то зʼявляється, то зникає. І відповідно кондиціонер і обігрівачі то вмикаються, то вимикаються. А у нас в залі опалення немає. Коротше, навіть на розтяжці це був треш, ми ледве куртки зняли. Приходить момент другого тренування, а це на хвилиночку пілон, металевий стовп. Торкаюся я його і розумію, що лизати точно не треба, бо буде як в дитинстві - не лижи гойдалку на морозі. І тут знову вирубується геть усе.
Як же ж я волала на тих чоловіків, це треба було чути. На тренування я не залишилася, не хотіла заробити собі відморожені нирки. Пішла додому. Було дуже шкода.
Сподіваюся сьогодні зможу нормально фокусуватися на редагуванні тексту і просунуся вперед на значну відстань. Хочеться вже завершити і перейти до роботи над другим томом, а ще краще - завершити роботу над другим томом і перейти до його бета рідингу. Мій улюблений етап. Сподіваюся за березень написати чернетку.
Ось такі справи. Зараз зроблю каву - і до роботи.
З любовʼю, ваша Foxy
Good morning, dear community!
Yesterday was the second day since I returned to work, and so far everything is going more or less normally. Of course, betas were much more fun, but I will eventually finish editing, it's not that difficult a process, I'll manage somehow. Although I haven't felt the urge to do it, it's still going a bit hard, because I'm already really tired of the text of the first volume and want to switch to something else.
Yesterday I beta-ed a piece of the first girl who risked sending me her text and felt that we wouldn't work with her. She has a very curly style, it's boring and difficult for me to read, and her plot really falls apart, she tries to use too many plot branches at once. So I did the first 40 pages for her, because I promised, my brain almost exploded, but I refused to take her on for a full beta. It's okay, this happens too, it's normal.
Yesterday I was supposed to go to two training sessions and it was a complete disaster. I arrive - the whole building is dark, the hall is dark. Well, I went in, sat down, wait for the coach and the group. Usually I arrive first. The coach arrives - the light comes on. I think, OK, maybe I pressed the switch wrong. But it turns out no, some men are messing with the wiring there, and the light comes on, then disappears. And accordingly, the air conditioner and heaters turn on, then off. And we don't have heating in the hall. In short, even on the stretch it was trash, we barely took off our jackets. The moment of the second training comes, and this is a pylon, a metal pole for a minute. I touch it and understand that I definitely shouldn't lick it, because it will be like in childhood - don't lick the swing in the cold. And then everything goes down again.
How I shouted at those men, it should have been heard. I didn't stay for the training, I didn't want to earn myself frostbitten kidneys. I went home. It was a real shame.
I hope today I can focus properly on editing the text and move forward a considerable distance. I want to finish it and move on to the second volume, or even better - finish the second volume and move on to its beta release. My favorite stage. I hope to write a draft in March.
Here are the things. Now I'll make some coffee - and get to work.
With love, your Foxy