Останній день Масляної. Прощена Неділя.

Сьогодні прийнято вибачатись перед усіма за зроблене чи навпаки, не зроблене. Сподіваюсь, що спільноту ще нічим не встигла образити, бо ще ні з ким не посварилась)

Вчора хотіла розповісти вам про те, як я організовувала Масляну для своїх рідних та друзів кожного року. Сьогодні збігала до Епіцентру, купила новий зовнішний карман для диску, де в мене все зберігається.

По дорозі сфоткала захід сонця. Не те, що вчора було в небі, але теж видовищно трішечки)

Біля Епіку завжди багато машин, бо людям доводиться лагодити оселі після влучань. Місто закриває вікна фанерою, а далі самі жителі справляються хто як. Може статись, що все добре і люди роблять ремонти, але таке щастя не в усіх. Зараз пишу, а нещодавно було влучання у багатоповерхівку, внаслідок прильоту ворожого БПЛА пошкоджено три будинки, вибито майже півтори сотні вікон. еред вже вісьмох постраждалих - семирічна дитина.

Коли у нас вибило вікна хвилею, то пошкодились і стіни, і шпалери, і штори, і...

Ну ок. Досить про невеселе... В Епіку є полиця з книгами. Я покрутилась біля неї, погортала деякі та нічого не придбала.

Ось на цій сподобались слова "Байдуже, що в неї нічого нема - вона мусить перемогти!". Та сама книга після гортання сторінок не гарного враження.

Потім працювала над новою моделью туфель для ляльок та задоволена своєю роботою зараз сиджу) Дуже класні вийшли.

То може я вже про обяцяне почну? Ну добре!

У кожному місті відмічають Масляну. Кожен рік по-різному, та все одно дуже схоже. Роблять прикрашене чучело Зими на площі , потім підпалюють. А до цього їдять шашлики-машлики, пьють-гуляють, розважаються. Толчея, гучна музика, сильний запах шашликів... Вам знайома така картинка? Бували на площі у своєму місті на Масляну? Тоді ви уявляєте як воно там все буває)))

Я не люблю гучну музику, не люблю толчею незнайомих людей, не люблю пьяних...
Ми ходили на такі праздники, а потім я подумала: "Нашо мені чужій празник життя, коли я можу сама ще краще зробити?!"
Сказано-зроблено!!!

І ось в 2017 році я зробила першу Нашу Масляну!
В той рік снігу булооо... Багатенько. Де відмічати? На природі, звістно! Але ми живемо в квартирах... Тоді треба їхати в ліс!
В машину всілися я, мій чоловік за кермом, моя старша донька, та моя подружка сі своїм бойфрендом. ДОма я наготувала майже все, що треба для праздника.
Але ж теж потрібно палити чучело Зими!
Їдьмо та шукаємо де можна нарізати камишу чи рогозу. Проїзжаємо повз річки Уди. Ура, ось їого повно. Зупинились, нарізали, на кришу машини почепили. Їдьмо далі, а люди озираються))) Ви б бачили ту реакцію)))
Ну ок. Доїхали до лісу. Але снігу повнісенько, не заїхати до нього.
Але нам треба празника і все тут)))
Шукали ми галявину, шукали, їхали, їхали...

• Стій! - кажу чоловіку.- Ось тут і будемо. Ну скільки ще їхати?
  То було серед лісу, але то все одно була дорога. Може знаєте такі лісові, що поміж сіл бувають? Від одного села до іншого.

Зняли з машини оті волоті з машини. Матузку я наготовила. Чоловік дровенята на які чепляти чучело взяв. Взяв також мішок сухих дров (вони у нас завжди є в гаражі).
Зв'язали красиву "жіночку"))) Чому красиву? Я вдома намалювала їй обличчя, взяла одяг, який швидко придумала. Для нас вона була красива!!!

Я вдома наготувала начінки, нарізку, наколотила тісто в бутилку пластикову. Придумала взяти сковорідку свою Тефаль і на вогнищі пекла млинці!
Які ж вони були смачнющі!!!
Складати в купку не вдавалось, бо їли їх одразу, поки гарячі, завертаючи начинку, яку захочеться)))

Було доволі студено та вітрено . Поки розралювали вогнище, довелось стіл покласти набік, захищаючи від вітру.
Але перший млинець ми віддали предкам, спочатку вдягнувши на 😋...

Потім спалили її, як і потрібно по обрядам. Але вони так швидко згоріла, що є тільки коротеньке відео, з якого я взяла перше фото. Ми стрибали через вогонь потім, спалили свій старий одяг в знак оновлення, накидали в вогонь грошей, потім шукали ті копійки в вугіллях на щастя.
Ну так нам було весело, що ніякі літери то не розкажуть)))
Але вже зовсім скоро стало темніти. Бо поки ми знайшли місто, поки налагодились та награвшись наїлись, сонечко пішло долю....

Ось доня сфоткана вже на закаті та ноги змерзли трохи...

Тому ми позбирали свої лахи, загасили ретельненько вугілля, що залишались та все по темну поїхали додому щасливі та відпочивші.
Це був перший пробний празник. На другий рік я ще краще його зробила. Ну то ,може, розповім вам на слідуючий рік.
А поки що буду з вами прощатись та йти спати. Бо на годиннику вже 0:47.

До зустрічі в слідуючих постах!