Ковальська майстерність

Перед тим як почати працювати за своєю спеціальністю, у мене був цікавий досвід. Одного літа я працював помічником коваля. Сьогодні я хочу показати як із холодного і безликого металу можна створити щось привабливе.

---

---

Це було давно, мабуть років 17 тому. Мій двоюрідний брат вже кілька років мав власну справу - кузню. Це було несподівано для нас всіх, але він якось відчув, що це його. Спочатку він робив все сам: від ескізу до готового виробу. Згодом найняв працівників і справа почала рухатися вгору.

В той час я ще був не закінчив своє навчання в університеті, але хотів заробити трохи грошей під час літніх канікул. Тому я пішов працювати помічником коваля в його кузню.

Там я став свідком магії створення художніх виробів з простих металевих прутів, труб і листів. Ринок диктував свої умови, тому основними виробами кузні були паркани, брами, двері, решітки на вінка, мангали, лавки та ін. Але митець у душі мого брати завжди прагнув до чогось більшого.

Чим більш складним був виріб, чим більше він містив металу, тим дорожчим він був. Тому клієнти завжди намагалися замовити щось простіше і дешевше. А от моєму братові хотілося виготовлювати щось складніше, більш творче, більш досконале. Він хотів постійно вдосконалювати свою майстерність для того щоб вийти на нові ринки. Інколи йому це вдавалося і він отримував замовлення з Києва чи Львова. Але більшість замовлень завжди бува від місцевих клієнтів.

Будь-який виріб починався з малюнку на міліметровому папері. Єдиним, хто малює ескізи в кузні, досі залишається мій брат, тому всі вироби можна вважати його авторським ексклюзивом:

Згодом цей ескіз крейдою перемальовувався у натуральну величину на великий металевий стіл. Коваль виготовляв художні елементи, а людина, яка збирає готовий вибір, об’єднувала всі елементи за допомогою зварювання просто на цьому металевому столі.

Коли виріб був готовий, ми виїжджали до замовника на місце і монтували його.

Пам’ятаю, що робота була важка і зазвичай тривала увесь світловий день. Коли я повертався додому, то єдине, на що в мене залишалися сили, це впасти в ліжко.

Щороку в Івано-Франківську відбувався фестиваль ковальської майстерності. Мій брат хотів взяти в ньому участь, але для цього потрібно було виготовити виріб високої художньої майстерності. Саме такий, який він мріяв би виготовляти. Однак такий виріб найімовірніше ніхто б не купив, бо ця річ не була б практичною, а на неї потрібно було витратити метал і час. Жорсткі економічні умови не дозволили йому наважитися це зробити, а шкода.

Проте я завжди знаю де в Калуші і околицях можна побачити його вироби.

Його кузня під назвою "Геркулес" успішно працює і зараз.