Diary Game : Думи

in hive-145157 •  13 hours ago 

IMG_20241013_214318.jpg

Колись мій чоловік трохи скаржився на те, що я забагато часу приділяю платформі Steemit. Ну прям надто забагато. Мені навіть здавалося, що я не могла розслабитися. І де б ми не були, щоб ми не робили, я завжди як той "ТРК Рудана" була з телефоном в руках. ТРК Рудана, до речі, це наш місцевий марафон репортажів на тему як і чим живе наше місто. Ми разом все фотографували, записували голосові повідомлення та начитували, надиктовували речення для майбутніх постів. Так пости мені здавалися живими, цікавими, справжніми.

Знав би ти мій любий, що зараз ця платформа, це мій порятунок. Це ковток свіжого повітря якого так не вистачає без тебе. Не хочу ревіти, не хочу бо я сильна, я маю бути сильна. Я маю бути... Як важко себе переконувати в тому, що життя - це не просто слова, і треба вміти жити достойно, щасливо та в задоволення. Але як? Я не знаю як. Треба бути щасливою, але якось немає бажання взагалі бути.

Іноді з'являються думки про те, що я живу чиєсь життя, не своє. За когось, для чогось, для того щоб... А для чого? Каптити небо, яке на жаль брудне від ракет та дронів? Чи топтати землю в якій тисячі ні в чому не винних українців лежить? Мене знову порвало сьогодні зранку. У горлі застрягли гучні крики, в очах висихають сльози яких так багато, в думках помирає надія, а я кожного дня намагаюся її реанімувати. Треба жити, треба бути щасливою, треба... Я не знаю який це має сенс, бо я навіть не здаюся собі цінною в цьому світі.

Ти колись сердився, що забагато уваги приділяю платформі, а зараз це єдине, що трохи викликає інтерес до цього мертвого існування себе. А ще кіт який у нас з'явився, ми так про нього мріяли. Тепер ми вдвох з котусиком сподіваємося на віру, яка тоненькою смужкою підв'язує сумні думки, збираємо крихти надії та кожного ранку чекаємо на звістку про тебе. І знов платформа, знов телефон всюди і завжди поряд, але вже не для фото та диктанту дописів. Для того щоб не зійти з розуму, або сходити повільно. Це мої думки. Це мій німий крик про біль, це моє мертве існування під брудним від ракет небом. Це наші теперішні життя українців.

________💛💙________

Все буде Україна!

image.png


Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  

Пам'ятаю коли війна тільки почалася і нас обстрілювали для мене Стім теж став одним зі способів піти від реальності і забутися на мить. Допомагає все що відволікає.

Треба бути щасливою, але якось немає бажання взагалі бути.

Цой колись співав: "Ты должен быть сильным иначе зачем тебе быть"... І це правда..

Так.

Я також рятуюся від депресу і літературою, і музикою в навушниках (тою, що створюю).

Є така притча, що змій затикає собі вухо хвостом, щоб не чути дудки заклинателя, і так рятується від того, щоб бути загіпнотизованим. Метафоричний "заклинатель" для нас це життєві обставини, які провокують важкі думки та емоції, а занурення в якусь творчість це образ "затикання вуха" від негативних думок, і навязування собі власних, кращих.
Це діє і допомогає... хоча краще було б просто мати благополучне життя.

  ·  13 hours ago (edited)

В нинішніх реаліях благополучне життя лише у покійників( в іншому світі

Ага тому що покійник від слова покій пішло :) 😆

Так

Я завжди жила з думкою що на тому світі краще 😆
Буде велике розчарування якщо це не так. 😆

І я часто думаю про те, а що там взагалі і чи є воно інше?

Я теж, цікавилась цією темою, ще аудіокниги слухала гіпнотерапевта Майкла Ньютона, де люди під гіпнозом згадували що стоїть за порогом життя. Не знаю казки, то чи ні. Але цікаво порівнювати між собою такі історії. Адже що знаходиться після життя описується в різних міфах різних народів, є спогади під час клінічної смерті в людей. Але ж важко сказати то ілюзії мозку (галюцинації) чи щось реальне.
В мене в знайомої теж таке було під наркозом бачила батька покійного, що казав ти не померла тобі ще не час. Звісно коли таке бачиш віриш. Але є ж і сумніви, точно сказати не можна.

Але підсвідомість вірить в життя після смерті. Я читала книгу жінки що вивчала сни людей що помирали. Вони виражали ось що - помре твоє тіло та не ти. І таке снилося навіть тим, хто помирав раптово. А це вже показує , що цьому можна вірити

Ну прям сльози в очах. Розчулила ти мене Олеся 🥹

Та ладно, то життя, воно бентежне

Прочитавши дописа якось сумно. Навіяло коли було печально да так, що інколи рятував стім. А коли зовсім худо то вишивка відволікала

Мене вишивання зараз трохи тригерить

Seems like your husband is actually showing deep concern and just want to spend quality time with you that's why he raised that observation that you are spending too much time on Steemit.

That's how it was.)