Конкурс "Мій куточок світу" #6. Грибні Карпати

Привіт, друзі! Ось і знову північ (точніше вже трохи за північ), знову я борюся зі сном. Хвилин двадцять тривала ця битва і як бачите я ненадовго переміг. Це насправді було дуже важко, але я не здавався)). Я ще раніше вирішив, що напишу сьогодні конкурсний пост для @bazer, але ще думав над тим, про що саме писати. І у ці хвилини якраз я куняв, боячись, що от сьогодні буде саме той день, коли я пропущу свій пост на Стіміт 🙂. Але все ж це буде не сьогодні))

То ж я вирішив розповісти вам про Карпати, але цього разу як місце збору грибів. Я спеціально рідко їжджу туди, щоб позбирати гриби, бо це доволі далеченько від мого дому, але в горах у районі Вишкова я був тричі. Особливість пошуку грибів в цьому районі полягає в тому, що коли ти піднімешся на певну висоту (перед тим перейшовши вбік не надто повноводну річку, але вона не страшна лише тоді, коли на вас гумовці), то постійно ітимеш по схилу, лише трохи піднімаючись та опускаючись, через що ноги відвикають ідти по рівному 😄.

Дуже красиво, коли виходиш до якоїсь старої вирубки, тоді відкривається краєвид на протилежні гори, просто неймовірна краса!

Але і знаходити гриби, особливо білі - це теж краса ))

Але хоча пріоритетом є білі гриби, все ж трапляються й інші, які я не обов'язково збираю, лиш фотографую, наприклад отруйні червоні мухомори. Але вони також дуже красиві! Шкода, що я тоді не мав фотоапарата, лиш мобільний телефон і не мій теперішній із непоганою камерою, а ще старий. Та ще й день був майже увесь час похмурий, що не сприяє якісним фото.

Бували там і польські гриби, які я брав, хоч вони вже доволі були підстаркуваті, хоча звісно так далеко їхали ми з прицілом на більш цінні білі. А ще на мандрівку, хочі і не надто тривалу, по горах. Це справжній релакс 🙂.

І моховики були, ось така гарна сімейка:

А ще траплялося дещо відмінне від грибів, наприклад карпатські саламандри))

Мабуть саламандри маскуються під доволі специфічний гриб рамарію жовту))

Мені ще ніколи не щастило назбирати в Карпатах надзвичайно багато білих грибів, але в гори, навіть їдучи по гриби, все ж прямуєш не за цим. А мабуть за відчуттям свободи - найціннішим скарбом, який пропонує це місце!