Шалений день народжень

Давненько я вже так пізно не розпочинав писати свій щоденний допис (це ж знущання над своїм організмом, на годиннику без трьох хвилин друга ночі!), бо день був шалений, я пізно дорвався до комп'ютера, а коли зайшов у Стіміт, то прочитав кілька постів і написав два чи три довгих коментарі і дізнався чому я упир. Тому я скоренько накатаю допис та й спатки.

А день був шалений, бо ми святкували спарений день народження двох наших дітей, що народилися з різницею у п'ять днів (і п'ять років 🤪), які запросили своїх друзів. Тобто у нас було близько десяти дітей, що перевертали будинок. Але спочатку старші поїхали на годинку на квест у місто, якби ви знали як це все організувати важко, коли у нас нема свого авто, дружина сьогодні мабуть вже в десятий раз сьогодні це згадала, мабуть ще через те, що Максим захворів, то зранку треба було з'їздити з ним на поліклініку. А ще приготувати дітям щось смачненьке, і дружина просто не могла цього нормально робити, бо поки малому було зле (а був момент, коли в нього температура до 39 піднімалася, поки не збили), вона майже в паніку падала, довелося її заспокоювати. Але це все вже було не можливо скасувати. Хоча я і радий був би, тому що я сам переоцінив свою здатність до відновлення здоров'я і вже вчора знову відчув, що мені стає гірше. Я подумав, що можливо не варто було іти на похорон, але хотілося провести в останню дорогу хорошу людину.

А тільки вдалося трохи збити температуру малому, як припхався сусід, щоб я йому поміг. Ви не повірите - щоб допоміг надіслати поштою КЕП його бухгалтеру, а ще скопіювати на флешку, бо він сам не вмів! 🤯 А людину бере участь в торгах, аукціоні і при цьому не має на комп'ютері електронної пошти і не вміє нею користуватися. В мене в голові не вкладається, як і те, що зрештою мені довелося з флешки скопіювати це собі не комп'ютер і надіслати на потрібну електронку. Таким чином я не спеціально заволодів і ключем і паролем! Комп'ютерна гігієна? Ні, не чули! Сусіду байдуже. Я навіть не мав часу пояснити йому, що таке не можна робити, хоча не знаю, чи він сприйняв би це серйозно.

Це був маленький епізод у тому бедламі, що сьогодні творився у нашому будинку, хоча він мене вразив своєю абсурдністю. Так, потім у нас був аніматор (ка) для більш менших (Маркіяна і його банди), хоча старші теж активно були залучені нею, дівчинка молодець. А це ж треба було теж організувати доїзд-від'їзд, бо живемо за містом, хоч і близько. Паралельно носити на руках Максима, який заснув у цьому шумі, бо був змучений високою температурою.

Близько восьмої діти нарешті почали розходитися, за тими, що живуть далеко, приїхали батьки (декого з них ми і використали собі на допомогу вдень), за кимось старші сестри прийши, а сусідського хлопчика з вулиці я сам додому відвів, бо недалеко живе. Саме падав свіжий пухнастий сніг і погода знову нагадувала зимову казку!

А потім було миття посуду, прибирання, довге вкладання дітей спати, бо вони галділи у себе в кімнаті (залишилася ночувати дружини брата мала), обов'язково попилососити. Завтра не буде коли, бо вже на гостини приїде родина. Але це вже дрібниці, це будуть спокійні посиденьки за столом (тут я вже майже відчув себе пенсіонером 😄), бо сьогодні це було справжі важко, купу енергію витратив. Добре, що написав кілька коментарів, підживився енергією авторів допису 😂 (якщо хто не читав допису @diodao, то майте на увазі, що то був жарт 🤪). Все, йду спати.