Тривожна ніч, гарний день

Я думав, що знову у мене буде ще один довгий "прогулянковий" пост, але він був не зовсім не лише про прогулянку (хоча загалом про неї) і напевно не довгий (хоча тут вже як "піде"), бо ще не пізно (я вперше за довгий час пишу пост до дванадцятої, а не після), але я відчуваю, що вже хочу спати, бо вночі зовсім не виспався. І річ не у масштабній атаці по Україні російською терористичною армією, її ми з дружиною благополучно проспали. Просто першу половину ночі спати нам не давав Максим, у якого, схоже росте, наступна партія зубів, після перших восьми. І цього разу у нього це дуже важко, з високою температурою, яку постійно доводиться збивати і це вже третю ніч поспіль. То ж коли малий нарешті заснув і ми з ним, то не чули ми нічого, лише прокинувшись біля дев'ятої вже прочитали про тривогу і про атаку.

А вже об одинадцятій у дружини була запланована зустріч з коліжанками, вони пішли в сауну на три години (так рано, бо цей час був вільний і всім з них підходило, а ще це підходило мені, бо в другій половині дня ми зі шваґром планували навідати спільного товариша, що проходить зараз "лікування" та реабілітацію після ампутації ноги через поранення на фронті). Добре, що якраз після такої ночі вони пішли у цю сауна, дружина трохи скинула із себе той стрес. А ми з сином чудово погуляли, бо він спав дві з половиною години! Саме під час прогулянки я і зробив усі фото.

Я багато чого нафоткав, бо не знав спочатку, куди саме я піду - і те, як у нас міняють лінію електропередач (ну як міняють - ставлять додаткові трансформатори і до них відповідно тягнуть додаткові лінії підвищеної напруги), і ще одне фото модрини у когось на дачі, але потім вирішив обмежитися меншою кількістю зображень, щоб не перенасичувати допис непотрібним візуалом. То ж все пішло у смітник (бо це точно не зберігатиму у сімейному фотоархіві), а почну я з колажу з фотографій тих самих пагорбів Розточчя, які вже робив у різні пори року. Зараз вони вже майже без листя 🍂 і вже не такі гарні виходять на фото, як раніше.

А от під'їзна дорога до чийогось будинку на пагорбі мені більше сподобалася, якось так ... пасторально чи що 🤔

Дорога під самим лісом:

Ліворуч напроти лісу тече маленька річечка, де бобри зробили греблю, внаслідок чого утворилася заплава. Зараз, коли височенна кропива в ріст людини вже не страшна, бо все жалке листя обмерзло через осінні заморозки, туди можна підійти ближче, ніж влітку, тож я так і зробив, щоб отримати гарні фото 😊:

Вже практично безлистий ліс навпроти річки:

Як я казав, гуляли ми довго, гарно виспалися (я ще ні, але вже збираюся 😄), я насолодився гарною погодою, дружина відпочила. Ще я сподіваюся, що ця ніч у нас буде спокійною і завтра я не клюватиму носом увесь день.